2 листопада — День пам’яті Батуринської трагедії

2 листопада 2018 року вшановується День пам’яті – 310 років з дня Батуринської трагедії. 

Батуринська трагедія (Різанина в Батурині) сталася 2 листопада 1708 року, коли московські війська під керівництвом князя О. Меншикова зруйнували місто Батурин — резиденцію гетьмана Івана Мазепи. Це відбулося за наказом Петра І після того, як він дізнався про те, що гетьман перейшов на шведську сторону, домовившись із Карлом ХІІ протистояти московському царю.

Того дня місто і прилеглі околиці були повністю спустошені. Було замучено і вбито, за різними оцінками істориків, 11 – 15 тис. осіб, незважаючи на вік і стать. Батурин було спалено дотла, в тому числі і церкви. Така сама участь спіткала й інші українські села, що траплялися Меншикову дорогою.

 

Історична довідка

Гетьман Іван Мазепа прагнув визволити Україну з-під московського ярма. Він все більше переконувався в тому, що Петро I нищить основи Гетьманщини як держави. Отож, Мазепа вирішив використати умови, створені Великою Північною війною між Швецією і Московією (1700—1721 рр.).

Український гетьман пішов на відрив від Москви, обравши в союзники молодого короля Швеції Карла ХII. За Мазепою також пішло Українське козацтво на чолі з кошовим отаманом Костем Гордієнком і провідні  члени старшини  Гетьманщини.

Вирушивши на зустріч з Карлом ХІІ, Іван Мазепа залишив для оборони гетьманської столиці Батурина близько 10 000 свого війська, очолюваного полковником Дмитром Чечелем та гарматним осавулом Кенігсеком. Вони отримали чіткий наказ гетьмана: московитів до міста не пускати. І цьому наказу старшини залишалися вірними до кінця.

30 жовтня 1708 р., дізнавшись про перехід Мазепи на шведську сторону, московський цар Петро І   віддав наказ знищити гетьманську столицю — Батурин.

Виконувати цю місію відправився фаворит Петра, ясновельможний князь, у нещодавному минулому — пирожечник, а в майбутньому — генералісимус Олександр Меншиков.
На пропозицію росіян скласти зброю козаки відповіли, що скоріше вмруть, ніж віддадуть столицю. Кілька разів Меншиков кидав свої війська на штурм козацької твердині, але влучний гарматно-рушничний вогонь разив ряди атакуючих.
Батурин, добре укріплена фортеця з належним запасом провізії і боєприпасів, міг витримати і багатомісячну облогу. Але однієї ночі зрадник Іван Ніс прийшов до Меншикова і повідав йому про таємний лаз, що вів у фортецю. Московське військо, скориставшись підземним ходом, вступило в місто.
Незважаючи на запеклий опір, стримати натиск росіян козакам не вдалося. Ясновельможний князь наказав: «Батурин іншим на приклад спалити весь». Розпорядження Меншикова виконувалося з ретельністю. Карателі залишили в живих лише воєначальників українського воїнства, щоб потім жорстоко стратити.
Дикі подробиці Батуринської трагедії сколихнули Європу. Пруський посол Кайзерлінг і його англійський колега Витворт повідомили своїм країнам про каральну операцію росіян. А от що доповідав у Париж французький посол: «Україна залита кров’ю, зруйнована грабежами і всюди уявляє собою страшну картину варварства переможців…».
1708 року у Батурині було близько 20 тисяч мешканців. 40 років після знищення, це місто було безлюдним, а мешканці, що вціліли, жили по околицях.
Гетманську столицю перенесли до Глухова.