История газеты






редакция газеты Літопис великого шляху

У важкі часи сталінських репресій, у червні 1937 р. рішенням бюро Харківського обкому Компартії України створено газету «Червоний прапор» — орган Харківського приміського райкому КП(б)У та райвиконкому. Через місяць, 18 липня, вийшов перший номер накладом 4 тис. примірників. Із 1965 р. газета виходить під назвою «Трибуна трудящих». Це й була її суть. Співавторами та героями дописів районки ставали вчителі і землероби, доярки і митці, лікарі й тваринники. Вони активно співпрацювали з газетою, на рік надходило до 1,2 тис. листів читачів. В окремі роки наклад дорівнював 12 тис. примірників.
Протягом усього часу існування навколо видання гуртувалися і працювали в редакції цікаві творчі особистості. Вважали почесним друкувати тут свої твори Остап Вишня і Максим Рильський. Першим редактором газети «Трибуна трудящих» був історик, фронтовик, інвалід Великої Вітчизняної війни Анатолій Гур, десять років очолював видання заслужений журналіст України Валерій Леміщенко та інші. Постійно оновлювався і розвивався творчий колектив журналістів. Старожили редакції накопичували досвід, молоде покоління привносило оригінальні ідеї, нові методи роботи тощо. За всіх часів газетярі були невичерпними романтиками, оптимістами, трударями, які прагнули чесно працювати, робили газету правдивою, доступною, ближчою до людей.
Читачі захоплювалися і дописами позаштатних авторів, які десятиліттями співпрацювали з «Трибуною трудящих», — С. Руденка, М. Приза, А. Лук’янова, І. Черняка, В. Ярмоленка, С. Копитова, К. Романова, А. Гаркавенка та інших. Чимало хто з них уже відійшов у вічність, а їх імена залишилися в історії районки. Разом із газетярами вони створювали літопис Передмістя.
Нині важко орієнтуватися в морі друкованої продукції, та читачі газети «Трибуна трудящих» мають розуміти: це найближче до них видання. І особливо радує, що останнім часом до районки долучаються нові автори. Отже, «Трибуна трудящих» має перспективу.

Допомагають стіни

Ведучи мову про районну газету, аж ніяк не можна не розповісти про історичне приміщення, в якому знаходиться редакція. Тим більше, що чотириповерхова споруда на Червоноармійській, 4 — дійсно унікальна.
Романтичний і трохи загадковий будинок — один з небагатьох, розташованих на Привокзальній площі Харкова, що уціліли після революційних та воєнних лихоліть і з деякими перебудовами дійшли до нашого часу.
Автором проекту був відомий архітектор Олександр Ржепішевський, який звів чимало грандіозних споруд, якими досі пишається Харків. Це й колишній Купецький банк з готелем «Асторія» на площі Рози Люксембург, і житлові будинки на вулицях Римарській, Пушкінській, Енгельса, Дарвіна. Споруду на теперішній Червоноармійській вулиці Ржепішевський звів у 1911—1912 роках для потреб залізничної станції. Тут розміщувалися мебльовані кімнати готельного типу. Перші два поверхи займали досить дорогі і комфортабельні «нумери», на третьому поверсі розташовувалися багатомісні кімнати для простих пасажирів залізниці. На мансардному четвертому поверсі були невеликі кімнатки на спецзамовлення досить специфічної категорії відвідувачів.
Будинок Ржепішевського виконаний у своєрідному для цього архітектора стилі конструктивного модерну, з високим дахом і обов’язковим мансардним поверхом, характерним для європейської архітектури.
Це й не дивно. Адже після закінчення в 1903 році Петербурзького інституту цивільних інженерів О. Ржепішевський з 1904 по 1906 роки поглиблював свою архітектурну освіту в Школі виразних мистецтв при Сорбонні у Парижі.
Надзвичайно вишуканим і гармонійним видався і цей чотириповерховий будинок. Це відчуваємо не тільки ми, журналісти, а й працівники численних установ і організацій, розташованих тут зараз. Зручне розміщення кабінетів, коридорна система поверхів, надійність і затишок — все передбачено талановитим архітектором. Здається, тут самі стіни допомагають творити і плідно працювати. Мабуть, завдяки саме таким будинкам на початку минулого століття Харків дуже часто порівнювали з Берліном та Парижем.