Літопис великого шляху «Трибуни»

У важкі часи сталінських репресій, у червні 1937 року, рішенням бюро Харківського обкому Компартії України створено газету «Червоний прапор» — орган Харківського приміського райкому КП(б)У та райвиконкому. Через місяць, 18 липня, вийшов перший номер накладом 4000 примірників. Із 1965 року газета виходить під назвою «Трибуна трудящих». Це й була її суть. Співавторами та героями дописів районки ставали вчителі і землероби, доярки і митці, лікарі й тваринники. Вони активно співпрацювали з газетою, на рік надходило до 1200 листів читачів. В окремі роки наклад газети дорівнював 12000 примірників.

Протягом усього часу існування навколо видання гуртувалися і працювали в редакції цікаві творчі особистості. Вважали почесним друкувати тут свої твори Остап Вишня і Максим Рильський. Першим редактором газети «Трибуна трудящих» був історик, фронтовик, інвалід Великої Вітчизняної війни Анатолій Гур. Десять років очолював видання заслужений журналіст України Валерій Леміщенко та інші. Постійно оновлювався і розвивався творчий колектив журналістів. Старожили редакції накопичували досвід, молоде покоління привносило оригінальні ідеї, нові методи роботи тощо. За всіх часів газетярі були невичерпними романтиками, оптимістами, трударями, які прагнули чесно працювати, робили газету правдивою, доступною, ближчою до людей.

Нині важко орієнтуватися в морі друкованої продукції, та читачі Харківської обласної газети «Трибуна трудящих» розуміють — це найближче до них видання. І особливо радує, що останнім часом до газети долучаються нові автори.

Зараз до друку газету готують фахівці ТОВ «Три-медіа».

Отже, життя продовжується!

Ведучи мову про «Трибуну», аж ніяк не можна не розповісти про історичне приміщення, в якому знаходиться редакція. Тим більше, що чотириповерхова споруда на вул. Євгена Котляра, 4 — дійсно унікальна.

Романтичний і трохи загадковий будинок — один з небагатьох, розташованих на Привокзальній площі Харкова, що уціліли після революційних та воєнних лихоліть і з деякими перебудовами дійшли до нашого часу.

Автором проекту був відомий архітектор Олександр Ржепішевський, який звів чимало грандіозних споруд, якими досі пишається Харків. Це й колишній Купецький банк з готелем «Асторія» на Сергіївському майдані, і житлові будинки на вулицях Римарській, Пушкінській, Дарвіна.

Споруду на теперішній вулиці Євгена Котляра Ржепішевський звів у 1911—1912 роках для потреб залізничної станції. Тут розміщувалися мебльовані кімнати готельного типу. Перші два поверхи займали досить дорогі і комфортабельні «нумери», на третьому поверсі розташовувалися багатомісні кімнати для простих пасажирів залізниці. На мансардному четвертому поверсі були невеликі кімнатки на спецзамовлення досить специфічної категорії відвідувачів.

Будинок Ржепішевського виконаний у своєрідному для цього архітектора стилі конструктивного модерну, з високим дахом і обов’язковим мансардним поверхом, характерним для європейської архітектури. Це й не дивно. Адже після закінчення у 1903 році Петербурзького інституту цивільних інженерів, Ржепішевський з 1904 по 1906 роки поглиблював свою архітектурну освіту в Школі виразних мистецтв при Сорбонні у Парижі.

Надзвичайно вишуканим і гармонійним видався і цей чотириповерховий будинок. Це відчуваємо не тільки ми, журналісти, а й працівники інших організацій, розташованих тут зараз. Зручне розміщення кабінетів, коридорна система поверхів, надійність і затишок — все передбачено талановитим архітектором. Здається, тут самі стіни допомагають творити і плідно працювати. Мабуть, завдяки саме таким будинкам на початку минулого століття Харків дуже часто порівнювали з Берліном та Парижем.

Перевести »