На Дніпропетровщині через атаку рф загинув 11-річний хлопчик, ще п’ятеро поранені
Російські війська вночі здійснили понад десять ударів по Дніпропетровській області, унаслідок яких загинула дитина, а ще п’ятеро людей зазнали поранень. Про ситуацію в регіоні інформував голова обласної військової адміністрації Олександр Ганжа.
Про це розповідає Трибуна
Наслідки для громад і поранені
У Покровській громаді Синельниківського району внаслідок обстрілів загинув 11‑річний хлопчик. До лікарні доставили трьох постраждалих: жінку 31 року, жінку 61 року та чоловіка 33 років — їхній стан оцінюють як середньої тяжкості.
У Павлоградському районі під вогнем опинилися місто Павлоград та Богданівська громада. Там виникла пожежа, пошкоджені адміністративні будівлі та лінії електропередач. Постраждали двоє чоловіків віком 52 та 66 років, які отримали поранення.
Також у місті Апостолове на Криворіжжі інфраструктура зазнала руйнувань через удари рф: пошкоджені об’єкти, що забезпечують життєдіяльність громад.
Характер атак і міжнародно-правова оцінка
Російські сили регулярно застосовують для ударів по містах та цивільній інфраструктурі ударні безпілотники, ракети, кориговані авіабомби та реактивні системи залпового вогню. Українська влада та міжнародні організації кваліфікують такі дії як воєнні злочини російської федерації й звертають увагу на їхній цілеспрямований характер.
Водночас цілеспрямовані удари по системах життєзабезпечення — електро- та теплопостачанню, водопроводу, зв’язку, а також по закладах охорони здоров’я — розглядають як ознаки геноцидних дій. Серед аргументів фахівців і правозахисників називають такі факти:
- публічні заяви про ніби то «знищення» української нації та заперечення її існування;
- публічні заклики до знищення українців;
- цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення та медичних установ з метою позбавити людей електроенергії, тепла, водопостачання, зв’язку та медичної допомоги;
- переслідування і знищення на окупованих територіях осіб із проукраїнською позицією;
- знищення інтелігенції — учителів, митців та інших носіїв української культури;
- впровадження в навчальні заклади на окупованих територіях програм, спрямованих на зміну ідентичності дітей;
- депортація дітей без батьків до росії з метою зміни їхньої ідентичності;
- вилучення та знищення книг українською мовою, пограбування музеїв і викрадення історичних артефактів.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році. Країни‑учасниці Конвенції, яких нині 149, зобов’язані запобігати актам геноциду та притягати винних до відповідальності як під час війни, так і в мирний час.
За положенням Конвенції, геноцид — це дії, вчинені з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку. Серед ознак геноциду перелічуються: вбивство членів групи або завдання їм серйозних тілесних ушкоджень; навмисне створення життєвих умов, розрахованих на знищення групи; запобігання дітонародженню; насильницька передача дітей з однієї групи в іншу; а також публічне підбурювання до вчинення таких дій.
