На Донеччині шість людей загинули внаслідок ударів рф
На Донеччині минулої доби внаслідок обстрілів російських сил загинули шість людей: п’ятеро — у Миколаївці, ще одна людина — у Дружківці, заявив голова Донецької обласної військової адміністрації Вадим Філашкін. За його даними, також поранені двоє цивільних.
Про це розповідає Трибуна
Масштаб атак і наслідки для населених пунктів
За добу агресор вів обстріли населених пунктів Донеччини 18 разів. Від влучень зазнали пошкоджень адміністративні будівлі, приватні оселі, багатоповерхові житлові будинки та автомобілі, що спричинило додаткові ризики для життя й безпеки громадян.
Російські війська застосовують різні типи озброєнь для атак по житлових та критичних об’єктах: ударні БпЛА, ракети, керовані авіаційні бомби (КАБ) та реактивні системи залпового вогню (РСЗВ). Цей спектр засобів ускладнює захист цивільної інфраструктури й збільшує число постраждалих серед мирного населення.
Кваліфікація дій і міжнародні стандарти
Українська влада та міжнародні інституції кваліфікують такі удари як воєнні злочини, підкреслюючи цілеспрямований характер атак на цивільну інфраструктуру. Обстріли систем життєзабезпечення та медичних закладів, що мають на меті позбавити населення електроенергії, тепла, води, звʼязку і доступу до медичної допомоги, розглядають як одну з ознак системних злочинних дій.
У низці публічних висловлювань представники російської влади закликали до ліквідації української ідентичності, зокрема містили твердження про те, що українців «не існує» і що нація є «штучно створена», а також звучали заклики «треба знищити» та інші твердження про те, що України і українців “не повинно існувати ” у майбутньому. Такі заяви, поряд із практиками переслідування на окупованих територіях, вилученням культурних артефактів і депортаціями дітей, експерти розглядають як складові, що можуть відповідати визначенню геноциду.
Нижче наведено приклади дій, які вважаються свідченнями геноцидних практик:
- оголошення намірів про знищення певної національної чи етнічної групи;
- публічні заклики до знищення українців;
- цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення населення та закладів охорони здоров’я з метою позбавити людей необхідних для життя ресурсів;
- переслідування і фізичне винищення осіб із проукраїнською позицією на окупованих територіях;
- винищення інтелігенції — учителів, митців та носіїв української культури;
- зміна ідентичності дітей через освітні та виховні практики на окупованих територіях;
- депортація дітей без батьків до росії з метою зміни їхньої ідентичності;
- вилучення та знищення українських книг, пограбування музеїв і викрадення культурних артефактів.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною Асамблеєю ООН у 1948 році. Станом на сьогодні сторін Конвенції налічується 149 держав, які зобов’язані запобігати актам геноциду і притягати винних до відповідальності як у воєнний, так і в мирний час.
Конвенція визначає геноцид як дії, що здійснюються з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову або релігійну групу як таку. До ознак геноциду належать убивство членів групи або спричинення їм серйозних тілесних ушкоджень; навмисне створення життєвих умов, розрахованих на знищення групи; запобігання дітонародженню та насильницька передача дітей з однієї групи до іншої; публічне підбурювання до вчинення таких дій.
Керівництво росії офіційно заперечує цілеспрямовані удари по цивільній інфраструктурі та заперечує, що її збройні формування спрямовано атакують лікарні, школи, дитсадки, об’єкти енергетики та водозабезпечення, що призводить до загибелі мирних мешканців.
