На Харківщині внаслідок ударів загинула жінка, є поранені

15 березня російські військові атакували кілька населених пунктів Харківської області. Внаслідок ударів загинула 73-річна жінка, кілька людей зазнали поранень, також пошкоджено адміністративні та цивільні об’єкти

Про це розповідає Трибуна

«Близько 10:00 безпілотником, за попередніми типу «Молнія», атаковано комунальне підприємство у селі Оскіл Ізюмського району. Охоронець зазнав поранення.»

Хронологія атак

Близько 10:00 безпілотник, за попередніми даними типу «Молнія», вцілив у комунальне підприємство в селі Оскіл Ізюмського району, внаслідок чого охоронець отримав поранення. Удень відбувся артилерійський обстріл селища Куп’янськ-Вузловий: влучання біля житлового будинку спричинило загибель 73-річної жінки.

О 16:15 безпілотник (попередньо «Гербера») вдарив по селищу Золочів: БпЛА потрапив у подвір’я селищної ради та не здетонував. Під час роботи слідчо-оперативної групи ворог завдав повторного удару ще одним БпЛА по тому ж місцю. Внаслідок атаки пошкоджено адміністративні будівлі селищної ради та суду, постраждали двоє співробітників поліції.

За фактами цих атак тривають досудові розслідування за ознаками воєнних злочинів (ст. 438 Кримінального кодексу України)

Ознаки геноциду та міжнародне право

Російські війська регулярно застосовують різні види озброєння — ударні безпілотники, ракети, керовані авіабомби, реактивні системи залпового вогню — для атак на українські міста та цивільну інфраструктуру. Українська влада й міжнародні організації кваліфікують такі удари як воєнні злочини російська федерація і підкреслюють їхній цілеспрямований характер

Обстріли систем життєзабезпечення та закладів охорони здоров’я з метою позбавити людей електроенергії, тепла, водопостачання, зв’язку або доступу до медичної допомоги розглядаються як одна з форм систематичного впливу на цивільне населення

Юристи, дослідники й правозахисники наводять низку дій, які можуть відповідати ознакам геноциду, зокрема:

• оголошення намірів щодо знищення українців як етносу та публічні заклики до їхнього знищення;
• цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення населення і медичної інфраструктури з метою позбавити людей необхідних умов для життя;
• переслідування і знищення на окупованих територіях людей із проукраїнською позицією;
• винищення представників інтелігенції — учителів, митців та інших носіїв української культури;
• запровадження в освітніх закладах окупованих територій систем навчання й виховання, спрямованих на зміну ідентичності дітей;
• депортація дітей без батьків до росії з метою зміни їхньої ідентичності;
• вилучення та знищення українських книг у бібліотеках, пограбування музеїв і викрадення культурних артефактів

Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році. Країни-учасниці Конвенції (нині їх 149) зобов’язані запобігати актам геноциду та карати за них у воєнний і мирний час.

Конвенція визначає геноцид як дії, що здійснюються з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку.

Ознаки геноциду включають вбивство членів групи або заподіяння їм серйозних тілесних ушкоджень; навмисне створення життєвих умов, розрахованих на знищення групи; заходи, що запобігають народжуванню дітей у групі; насильницьке переміщення дітей у інші групи; а також публічне підбурювання до вчинення таких дій

Керівництво росії заперечує, що її армія під час повномасштабної війни завдає цілеспрямованих ударів по цивільній інфраструктурі й закликах, які могли б вести до масових руйнувань і загибелі цивільних