Кількість постраждалих внаслідок атаки росії по Харкову зросла до шести
Кількість постраждалих внаслідок обстрілу Харкова зросла до шести людей, повідомив голова обласної військової адміністрації Олег Синєгубов
Про це розповідає Трибуна
За його даними медики надали допомогу шістьом постраждалим після удару по Основ’янському району; серед поранених — 17-річна дівчина, яка отримала гостру реакцію на стрес.
Наслідки атаки та робота екстрених служб
Внаслідок влучання було пошкоджено багатоквартирний будинок, триває робота з ліквідації наслідків. Рятувальники та комунальні служби продовжують обстеження місця подій, відновлення інфраструктури та надання допомоги постраждалим.
Місцева медична мережа надала першу допомогу всім потерпілим, стан постраждалих оцінюють відповідні служби.
Тактика ударів і правова кваліфікація
Російські війська регулярно атакують українські міста й цивільну інфраструктуру з використанням різних видів озброєння: ударних БпЛА, ракет, керованих авіабомб (КАБ) та реактивних систем залпового вогню (РСЗВ). Українська влада та міжнародні організації кваліфікують такі удари як воєнні злочини, підкреслюючи їхній цілеспрямований характер.
Напрямок ударів часто зачіпає життєзабезпечення населення й об’єкти охорони здоров’я з метою позбавлення людей електроенергії, тепла, водопостачання, зв’язку та медичної допомоги, які є необхідними для життя, і такі дії називають ознакою геноцидних дій.
Фахівці — правники, дослідники геноцидів і правозахисники — відзначають кілька форм поведінки, що можуть підпадати під визначення геноциду, зокрема:
- публічні заяви та наміри щодо знищення українців як спільноти; у виступах представників російської влади містилися твердження, що українців як етносу «не існує», що це «штучно створена» нація, а тих, хто так не вважає, називали «треба знищити»;
- публічні заклики до знищення представників нації;
- цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення та медичних закладів із метою позбавити населення необхідних умов для життя;
- переслідування й знищення людей на окупованих територіях за їхню проукраїнську позицію;
- винищення інтелігенції — учителів, митців та інших носіїв української культури;
- впровадження в освітніх закладах на окупованих територіях програм навчання, спрямованих на зміну ідентичності дітей;
- депортація дітей без батьків до росії з метою зміни їхньої ідентичності;
- вилучення й руйнування українських книг у бібліотеках, пограбування музеїв та викрадення предметів культурної спадщини
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році. Країни-учасниці Конвенції (на сьогодні їх 149) зобов’язані запобігати актам геноциду і карати за них у мирний і воєнний час.
Конвенція визначає геноцид як дії, здійснені з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову або релігійну групу як таку. Серед ознак геноциду називають: вбивство членів групи або заподіяння їм серйозних тілесних ушкоджень; навмисне створення умов існування, розрахованих на фізичне знищення групи; запобігання дітонародженню та насильницьке переміщення дітей; а також публічне підбурювання до вчинення таких дій.
Керівництво росії заперечує, що її армія завдає цілеспрямованих ударів по цивільній інфраструктурі та об’єктах, які забезпечують життєдіяльність населених пунктів, і відкидає звинувачення щодо вбивств цивільних і руйнувань лікарень, шкіл, дитсадків та енергетичних об’єктів
