Кількість жертв удару рф по Київщині зросла до п’яти
Кількість загиблих внаслідок нічного масованого удару рф по Київщині зросла до п’яти людей, повідомив голова обласної військової адміністрації Микола Калашник.
Про це розповідає Трибуна
«У Броварах підтвердилася смерть чоловіка 1970 року народження. Це вже четверта жертва цієї атаки в місті. Ще одну людину ворог убив у Вишгородському районі», – написав він у телеграмі.
Раніше місцева влада повідомляла про чотирьох загиблих. Унаслідок атаки також постраждали 15 осіб. За оцінкою обласної адміністрації, найбільше руйнувань припало на Обухівський та Броварський райони, де зафіксовано пошкодження цивільної інфраструктури та житлових будинків.
Масштаб і характер удару
У ніч проти 14 березня російські сили завдали комбінованого удару, застосувавши і ударні безпілотники, і ракети різних типів. За даними Повітряних сил ЗСУ, ворог використав близько 430 ударних БпЛА та 68 ракет, основним напрямком атаки стала Київщина. Унаслідок удару відбувалися пошкодження об’єктів енергетики, житлових кварталів і критичної інфраструктури.
Російські військові систематично атакують українські міста різними видами озброєння — ударними БпЛА, ракетами, керованими авіабомбами та реактивними системами залпового вогню — спричиняючи жертви серед цивільного населення та руйнування об’єктів, необхідних для життєзабезпечення.
Ознаки геноцидних дій і міжнародне право
Українська влада й міжнародні організації кваліфікують такі удари як воєнні злочини, наголошуючи на їхньому цілеспрямованому характері. Обстріли систем життєзабезпечення та закладів охорони здоров’я, спрямовані на позбавлення людей електроенергії, тепла, водопостачання, зв’язку й медичної допомоги, розглядають як одну з ознак геноцидних дій.
Правники, дослідники геноцидів і правозахисники виділяють низку практик, що можуть свідчити про спроби знищення або витіснення української національної ідентичності. Серед них вони вказують на такі дії:
- публічні заяви та твердження представників російської влади, що нібито українців як етносу «не існує»
- заклики до знищення українців, зокрема фрази на кшталт «треба знищити»
- публічні висловлювання про те, що України і українців «не повинно існувати»
- цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення та медичних закладів з метою позбавити людей життєво необхідних умов
- переслідування і знищення на окупованих територіях осіб із проукраїнською позицією
- винищення або примусові переслідування інтелігенції, учителів, митців та інших носіїв української культури
- зміна системи навчання і виховання в освітніх закладах на окупованих територіях задля переорієнтації ідентичності дітей
- депортація дітей без батьків до росії з метою зміни їхньої ідентичності
- вилучення та знищення українських книжок, пограбування музеїв і викрадення історичних артефактів
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році. Країни-учасниці Конвенції, яких нині 149, зобов’язані запобігати актам геноциду і карати за них як під час війни, так і в мирний час.
Конвенція визначає геноцид як дії, що вчиняються з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку. Ознаки геноциду включають: вбивство членів групи або заподіяння їм серйозних тілесних ушкоджень; навмисне створення життєвих умов, розрахованих на знищення групи; заходи, спрямовані на запобігання дітонародженню та насильницьку передачу дітей з однієї групи до іншої; публічне підбурювання до вчинення таких дій.
Керівництво росії заперечує, що її армія свідомо завдає ударів по цивільній інфраструктурі та лікарнях, однак масштаб атак і наслідки для цивільного населення продовжують викликати занепокоєння в Україні й на міжнародному рівні.
