У Кривому Розі пошкоджено об’єкт інфраструктури через удар рф
Зранку 26 березня у Кривому Розі внаслідок удару російських військ пошкоджено об’єкт інфраструктури, повідомив голова Дніпропетровської ОВА Олександр Ганжа. «Пошкоджений обʼєкт інфраструктури. Попередньо, ніхто не постраждав. Наслідки зʼясовуються», – вказав чиновник у телеграмі.
Про це розповідає Трибуна
Що відомо про удар
Тип застосованої зброї поки не уточнюють, роботи з оцінки наслідків тривають. За попередніми відомостями, жертв та постраждалих серед цивільного населення немає, однак остаточні результати обстеження інфраструктури ще не підбиті.
Місцеві служби продовжують оглядати пошкоджені об’єкти, відновлювальні бригади готові ліквідовувати наслідки за першої ж можливості, ситуація перебуває на контролі обласної адміністрації.
Контекст атак на цивільну інфраструктуру
Російські війська регулярно завдають ударів по українських містах і цивільних об’єктах із використанням різних видів озброєння — ударних безпілотників, ракет, керованих авіабомб, реактивних систем залпового вогню. Постійні атаки спричиняють руйнування енергетичної, медичної й іншої критичної інфраструктури, що ускладнює життєзабезпечення населення.
Українська влада та міжнародні організації кваліфікують такі удари як воєнні злочини і підкреслюють їхній цілеспрямований характер, що спрямований на підрив можливостей держави та нанесення шкоди цивільному населенню.
Систематичні обстріли об’єктів життєзабезпечення — електростанцій, теплопостачання, водопостачання, зв’язку та закладів охорони здоров’я — призводять до позбавлення людей базових умов для життя й можуть розглядатися як елемент політики, спрямованої на масове ураження цивільного населення.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році.
Країни-учасниці Конвенції, яких наразі 149, зобов’язані запобігати актам геноциду і карати за них як у воєнний, так і в мирний час.
Визначення геноциду за Конвенцією охоплює дії, здійснені з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову або релійну групу як таку.
Ознаки, що можуть вказувати на геноцидні дії, включають:
- вбивство членів групи або завдання їм тяжких тілесних ушкоджень;
- навмисне створення життєвих умов, розрахованих на часткове або повне знищення групи;
- застосування заходів, спрямованих на запобігання дітонародження або на насильницьку передачу дітей з однієї групи в іншу;
- публічні заклики до знищення чи усунення певної групи або переслідування осіб за проукраїнську позицію на окупованих територіях;
- руйнування культурних інституцій, вилучення українських книг, пограбування музеїв та викрадення культурних артефактів.
У матеріалі також згадують заяви окремих російських посадовців, які применшували існування української ідентичності або висловлювали наміри щодо її ліквідації, а також поодинокі публічні заклики, що містили заклики «треба знищити» — ці факти розглядаються в контексті складних правових оцінок і розслідувань.
Керівництво росії офіційно заперечує, що її збройні сили завдають цілеспрямованих ударів по цивільних об’єктах із метою нищення населення або інфраструктури, однак масштаби й системність атак змушують міжнародні інституції та правників вивчати можливі порушення міжнародного гуманітарного права.
