Матвійчук: рік переговорів із росією став найсмертоноснішим для України
Олександра Матвійчук, українська лауреатка Нобелівської премії миру 2022 року, правозахисниця та голова Центру громадянських свобод, заявила, що останній рік переговорів із росією приніс цивільному населенню України найбільше смертей і поранень від початку повномасштабного вторгнення.
Про це розповідає Трибуна
Ріст жертв під час року переговорів
За словами Матвійчук, показники загиблих і поранених зросли істотно: торік кількість жертв серед цивільного населення зросла на 31% порівняно з попереднім роком. Вона публічно поставила питання, чому під час обговорень із лідером, якого в медіа називають «сильним», агресор дозволяє собі такі жорстокі удари по цивільній інфраструктурі.
«Чому Путін не дозволив собі таких жорстоких ударів по цивільній інфраструктурі за Байдена, якого Трамп називає «слабким», але повністю знищує мирні міста та ігнорує «сильного Трампа»?
— написала вона у фейсбуці.
У своїх повідомленнях Матвійчук наголошує, що ці удари не випадкові, а мають системний характер і спрямовані на руйнування життєво важливої інфраструктури.
Політичний контекст і масштабність атак
Колишній президент США Дональд Трамп неодноразово звинувачував свого попередника-демократа Джо Байдена в тому, що саме за його каденції відбулося повномасштабне вторгнення, стверджуючи, що Путін би не напав, якби Трамп був при владі. Також Трамп заявляв про бажання завершити війну, а з осені минулого року посилив зусилля зі спроби її завершити.
12 січня Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні зафіксувала, що у 2025 році кількість жертв серед цивільного населення була найвищою з 2022 року: загальна кількість загиблих і поранених у 2025 році перевищила показники 2024 року на 31% і була на 70% вищою, ніж у 2023 році.
Російські війська регулярно атакують українські міста й цивільну інфраструктуру різними засобами ураження — ударними безпілотниками, ракетами, коректованими авіаційними бомбами (КАБ), реактивними системами залпового вогню (РСЗВ) та іншою важкою технікою. Унаслідок цього руйнуються житлові квартали, лікарні, школи, енергетичні й водопостачальні об’єкти.
Українська влада та міжнародні організації кваліфікують ці дії як воєнні злочини російської федерації та наголошують на їх цілеспрямованості.
Обстріли систем життєзабезпечення населення з метою позбавити людей електроенергії, тепла, води, зв’язку, медичної допомоги та інших необхідних умов для життя розглядаються експертами як одна з форм злочинних дій проти мирного населення.
Правники, дослідники і правозахисники звертають увагу на низку практик, які можуть відповідати ознакам геноциду. До найпоширеніших із них належать:
- оголошення і публічні заклики, що заперечують право українців на існування або закликають до їх знищення;
- цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення та медичних закладів із метою позбавити населення життєво важливих ресурсів;
- переслідування й усунення проукраїнськи налаштованих мешканців на окупованих територіях;
- знищення інтелігенції — викладачів, митців та інших носіїв української культури;
- насильницька зміна ідентичності дітей: системи виховання в окупації, депортації, насильницьке виховання в іншому культурному контексті;
- вилучення та знищення українських книг, пограбування й руйнування культурних установ, викрадення історичних артефактів.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році і встановлює міжнародні стандарти щодо попередження та карання таких злочинів.
Країни-учасниці Конвенції, яких нині 149, зобов’язані запобігати актам геноциду та притягувати до відповідальності винних як під час війни, так і в мирний час.
Конвенція визначає геноцид як дії, вчинені з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку. Ознаки геноциду включають вбивства членів групи, завдання їм серйозних тілесних ушкоджень, навмисне створення умов життя, розрахованих на знищення групи, перешкоджання дітонародженню, насильницьку передачу дітей та публічне підбурювання до таких дій.
Керівництво росії заперечує, що її армія завдає цілеспрямованих ударів по цивільній інфраструктурі в Україні, попри численні свідчення руйнувань лікарень, шкіл, дитсадків та енергетичних об’єктів і тисячі жертв серед мирного населення.
