Путін втратив трьох союзників і не допоміг жодному — Сибіга про Хаменеї
Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга в соцмережах оцінив, що падіння режимів Башара Асада в Сирії, Ніколаса Мадуро у Венесуелі та смерть верховного лідера Ірану Алі Хаменеї свідчать про те, що президент росії Володимир Путін «втратив трьох своїх найближчих друзів трохи більше ніж за рік» і не допоміг жодному з них.
Про це розповідає Трибуна
«По-перше, Росія не є надійним союзником навіть для тих, хто сильно на неї покладається. По‑друге, поки Росія застрягла у своїй безглуздій війні проти України, яку вона ніколи не виграє і відмовляється припиняти, її вплив у світі різко падає. По‑третє, доміно повалених диктаторів має продовжуватися, і падіння Путіна одного дня неминуче. Разом ми повинні докласти всіх зусиль, щоб наблизити цей радісний день і забезпечити відповідальність за всі російські злочини. Справедливість неминуча»
Реакція кремля та позиція путіна
Паралельно з цими оцінками путін, країна якого останніми роками поглибила військові та стратегічні зв’язки з Іраном, різко засудив вбивство верховного лідера. У публічній заяві він назвав удари, які призвели до загибелі Хаменеї, порушенням норм моралі та міжнародного права і висловив співчуття іранському народу щодо втрат у родині лідера.
У заяві кремля йшлося також про визнання ролі Хаменеї у розвитку російсько‑іранських відносин: його описали як державного діяча, що зробив значний внесок у двосторонні зв’язки між державами.
Політичні наслідки для регіону та світу
Ізраїль і США оголосили, що причиною загибелі верховного лідера стали спільні удари ізраїльсько‑американської коаліції. Тегеран підтвердив смерть Хаменеї та повідомив про формування тимчасової ради керівництва, до складу якої увійдуть президент Ірану, голова судової влади та представник Ради вартових.
Андрій Сибіга вважає, що низка таких подій демонструє не лише ослаблення впливу росії на міжнародній арені через затяжну війну в Україні, але й те, що довіра до Москви серед її союзників підривається. За його словами, це також створює передумови для подальшої трансформації режимів і зростання вимог до притягнення до відповідальності за міжнародні злочини.
Подальший розвиток подій у регіоні залежатиме від дій ключових гравців: внутрішньополітичної реакції в Ірані, реакції регіональних сил та позицій США і союзників. Аналітики наголошують, що посилення зв’язків між Москвою та Тегераном робить ситуацію складнішою та підвищує ризики ескалації широкого регіонального конфлікту.
Заклики до справедливості та притягнення до відповідальності, які лунали в заяві Сибіги, підкреслюють намір частини міжнародної спільноти активізувати юридичні та політичні механізми реагування на дії, що вважаються злочинами міжнародного характеру.
