Шестеро постраждалих внаслідок удару рф по Барвінківській громаді

Унаслідок удару рф по Барвінківській громаді на Харківщині постраждали шестеро людей, про це повідомив голова обласної військової адміністрації Олег Синєгубов.

Про це розповідає Трибуна

Обставини атаки та наслідки

За даними влади, удар завдав безпілотний літальний апарат по приватному домоволодінню в селі Петрівка. Внаслідок атаки пошкоджено два житлові будинки, три господарські споруди та два автомобілі. Поранення отримали троє чоловіків віком 60, 33 і 53 роки та троє жінок віком 23, 20 і 46 років. Двоє із постраждалих перебувають у лікарні, інші отримують медичну допомогу амбулаторно.

Ширший контекст та правова оцінка

Російські сили регулярно застосовують для ударів по українських населених пунктах різні види озброєння — ударні БпЛА, ракети, кореговані авіабомби (КАБ) та реактивні системи залпового вогню. Такі атаки спрямовані на цивільну інфраструктуру в різних регіонах України і призводять до загибелі та поранень мирного населення, а також до значних руйнувань житлового фонду і об’єктів соціальної інфраструктури.

Українська влада та міжнародні організації кваліфікують ці удари як воєнні злочини, наголошуючи на їхньому цілеспрямованому характері. Особливо небезпечними вважають обстріли систем життєзабезпечення — енергетики, водопостачання, теплопостачання та медичних закладів — оскільки вони можуть позбавляти людей необхідних умов для життя і тим самим містити ознаки геноцидних дій.

Правники, дослідники геноцидів і правозахисники виокремлюють низку практик, що можуть свідчити про наміри знищення національної групи, зокрема:

• публічні заяви та агітація, що заперечують право українців на існування як етносу, у яких звучали твердження «не існує» та інші мовні формули делегітимізації;
• заклики до знищення українців та оголошення неможливості існування України у майбутньому;
• цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення і закладів охорони здоров’я з метою позбавити населення електроенергії, тепла, водопостачання, зв’язку та медичної допомоги;
• переслідування та знищення на окупованих територіях осіб із проукраїнською позицією;
• винищення інтелігенції — учителів, митців та інших носіїв української культури;
• запровадження систем освіти на окупованих територіях, спрямованих на зміну ідентичності дітей;
• депортація дітей (включно з випадками без батьків) до росії з метою зміни їхньої ідентичності;
• вилучення та знищення українських книжок, пограбування музеїв і цілеспрямоване викрадення історичних артефактів.

Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, ухвалена Генеральною Асамблеєю ООН у 1948 році, зобов’язує країни-учасниці попереджати та карати за акти геноциду. Конвенція визначає геноцид як дії, здійснені з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку. До ознак геноциду належать убивство членів групи, заподіяння їм серйозних тілесних ушкоджень, навмисне створення життєвих умов, розрахованих на повне або часткове знищення групи, заходи щодо запобігання дітонародженню в межах групи, насильницьке переведення дітей з однієї групи до іншої та публічне підбурювання до таких дій.

Керівництво росії заперечує, що її армія спрямовано вражає цивільну інфраструктуру та населення України, незважаючи на численні випадки руйнувань та людських жертв у різних регіонах країни.