У Слов’янську внаслідок обстрілу загинула одна людина, п’ятеро поранені

У Слов’янську 6 квітня внаслідок російського обстрілу загинула щонайменше одна людина, ще п’ятеро отримали поранення. Серед поранених — хлопчик 2017 року народження, зазначив голова Донецької ОВА Вадим Філашкін.

Про це розповідає Трибуна

«За попередньою інформацією, росіяни обстріляли місто з РСЗВ, поцілили у житловий сектор – пошкоджено численні будинки. Остаточні наслідки цього удару встановлюємо. В разі суттєвих оновлень повідомлятиму додатково», – написав чиновник.

Наслідки та масштаби ураження

За попередніми даними, влучання припало на житловий сектор: пошкоджено численні приватні оселі та інфраструктурні об’єкти. Рятувальники й місцева влада проводять огляд місця події та встановлюють остаточні наслідки удару, у тому числі кількість руйнувань і постраждалих.

Російські війська регулярно атакують українські міста з застосуванням різних видів озброєння — ударних БпЛА, крилатих та балістичних ракет, високоточних боєприпасів (КАБ), реактивних систем залпового вогню (РСЗВ). Такі удари вражають цивільну інфраструктуру, призводять до людських жертв і позбавляють населення базових умов для життя.

Українська влада та міжнародні організації кваліфікують подібні атаки як воєнні злочини, наголошуючи на їхньому цілеспрямованому характері, зокрема коли вражається житловий сектор і об’єкти життєзабезпечення.

Ознаки геноцидних дій і міжнародне право

Систематичні обстріли критичної інфраструктури — електроенергії, теплопостачання, водопостачання, зв’язку та закладів охорони здоров’я — можуть розглядатися як елементи, що створюють умови, загрозливі для виживання цивільного населення. Правники, дослідники та правозахисні організації звертають увагу на комплекс дій, які можуть підпадати під визначення геноциду.

До ключових прикмет, на які звертають увагу експерти, належать:

• оголошення намірів щодо знищення певної національної або етнічної групи, включно з публічними висловлюваннями керівників та посадовців, які заперечують право на існування народу;
• публічні заклики до знищення представників нації або масові підбурювання до таких дій;
• цілеспрямовані удари по системах життєзабезпечення та медичних закладах із метою позбавити людей електроенергії, тепла, води, зв’язку чи медичної допомоги;
• переслідування, затримання та знищення осіб із проукраїнською позицією на окупованих територіях;
• винищення або усунення інтелігенції й носіїв культури — учителів, митців та інших осіб, що формують національну ідентичність;
• впровадження в освітніх закладах окупованих територій систем навчання, спрямованих на зміну ідентичності дітей;
• депортація дітей без батьків до рф з метою їхньої асиміляції та зміни ідентичності;
• вилучення та руйнування українських книг у бібліотеках, пограбування музеїв і систематичне викрадення артефактів, що ілюструють історію українців.

Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною Асамблеєю ООН у 1948 році.

Країни-учасниці Конвенції, яких нині 149, зобов’язані запобігати актам геноциду та карати за них як під час війни, так і в мирний час.

Конвенція визначає геноцид як дії, що вчиняються з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку.

Ознаки геноциду включають вбивство членів групи або завдання їм серйозних тілесних ушкоджень; навмисне створення умов життя, що мають на меті знищення групи; заходи, спрямовані на запобігання дітонародженню; насильницьку передачу дітей з однієї групи до іншої; публічне підбурювання до таких дій.

Керівництво росії офіційно заперечує, що її армія вдається до цілеспрямованих ударів по цивільній інфраструктурі та населенню, незважаючи на численні свідчення руйнувань і жертв серед цивільних.