Удар рф по Запорізькій області: одна людина загинула, одна поранена

Російські сили вночі атакували транспортну інфраструктуру Запорізької області, про це повідомив очільник обласної військової адміністрації Іван Федоров. За його словами, внаслідок удару є жертви серед цивільних та поранені.

Про це розповідає Трибуна

«Внаслідок ворожого удару по транспортній інфраструктурі один чоловік загинув. Ще одна людина отримала поранення», – написав він у телеграмі удосвіта 22 квітня.

Перед атакою Федоров попереджав про реальну загрозу застосування противником ударних безпілотників, керованих авіабомб (КАБ) і ракет. Відповідно до місцевої адміністрації, атака була спрямована саме по об’єктах, що забезпечують перевезення й логістику в регіоні.

Масштаб і характер атак

Російські війська систематично вдаються до обстрілів і ударів по українських містах та цивільній інфраструктурі з використанням різного озброєння — ударних БпЛА, ракет, керованих авіаційних бомб, реактивних систем залпового вогню. Ці удари зачіпають житлові квартали, транспортні артерії, енергетичні та медичні об’єкти, посилюючи гуманітарні ризики для місцевого населення.

Українська влада та міжнародні організації кваліфікують подібні дії як воєнні злочини через їхній цілеспрямований характер і системність, а також через факти ураження цивільної інфраструктури, необхідної для виживання громадян.

Геноцидні ознаки та міжнародні правові норми

Експерти та правозахисники звертають увагу на те, що обстріли систем життєзабезпечення й закладів охорони здоров’я можуть свідчити про наявність дій, що підпадають під визначення геноциду. До переліку таких дій, наведених фахівцями, входять:

• оголошення намірів щодо знищення українців: публічні заяви окремих російських посадовців про те, що українці нібито «не існують» або що їхню націю створено штучно;
• публічні заклики до знищення українців;
• цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення та закладів охорони здоров’я з метою позбавити людей електроенергії, тепла, водопостачання, зв’язку і медичної допомоги;
• переслідування й знищення на окупованих територіях осіб із проукраїнською позицією;
• винищення інтелігенції — учителів, митців та носіїв української культури;
• впровадження в освітніх закладах на окупованих територіях програм навчання, спрямованих на зміну ідентичності дітей;
• депортація дітей до росії без батьків з метою зміни їхньої ідентичності;
• вилучення та знищення українських книг, пограбування музеїв і навмисне викрадення історичних артефактів.

Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році. На сьогодні 149 країни-учасниць Конвенції зобов’язані запобігати актам геноциду та притягати винних до відповідальності.

За визначенням Конвенції, геноцидом вважаються дії, вчинені з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релійну групу як таку. Серед ознак геноциду — убивство членів групи, заподіяння серйозних тілесних ушкоджень, навмисне створення умов життя, розрахованих на часткове чи повне знищення групи, заходи щодо запобігання дітонародженню та насильницьке переміщення дітей.

Керівництво росії, натомість, заперечує, що російська армія навмисно завдає ударів по цивільній інфраструктурі з метою вбивства цивільного населення або знищення лікарень, шкіл, об’єктів енергетики та водозабезпечення.