У Запоріжжі зросла кількість поранених до 12 осіб після ударів 3 лютого

Унаслідок російських атак у Запоріжжі 3 лютого число поранених сягнуло 12 осіб, серед них четверо дітей. Частина постраждалих і надалі звертається за медичною допомогою; серед травм — вибухові ушкодження, осколкові поранення, контузії та струси мозку.

Про це розповідає Трибуна

«Люди, які отримали травми внаслідок російських ударів по обласному центру, продовжують звертатися за медичною допомогою. Лікарі констатують вибухові травми, осколкові поранення, контузії та струси головного мозку. До постраждалих додався один неповнолітній. Таким чином, під час атаки травмовані діти 11, 12, 15 та 17 років», – проінформував чиновник.

Атаки по містах проводяться із застосуванням різних типів озброєнь: ударних безпілотників, ракет, корегованих авіаційних бомб (КАБ) та реактивних систем залпового вогню (РСЗВ). Внаслідок цього руйнуються цивільна інфраструктура та об’єкти, необхідні для життєзабезпечення населення.

Поранені та їхній стан

Медики фіксують у постраждалих вибухові травми різного ступеня, осколкові поранення та контузії, частіше за все з ураженням центральної нервової системи. Серед поранених — діти 11, 12, 15 та 17 років, яким надають відповідну медичну допомогу та оцінюють потреби в подальшому лікуванні та реабілітації.

Кваліфікація дій і міжнародне право

Українська влада та міжнародні організації розглядають систематичні удари по цивільній інфраструктурі як дії, що можуть становити воєнні злочини. Особливу стурбованість викликають цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення і закладів охорони здоров’я, які позбавляють населення електроенергії, тепла, водопостачання, зв’язку та доступу до медичної допомоги.

До ознак, що розглядаються як потенційні елементи геноциду або тяжких міждержавних злочинів, правозахисники та дослідники відносять:

• оголошення намірів щодо знищення певної національної або етнічної групи;
• публічні заклики до знищення представників групи;
• цілеспрямовані удари по системах життєзабезпечення населення та медичних закладах з метою позбавити людей необхідних для життя умов;
• переслідування і знищення людей на окупованих територіях за проукраїнську позицію;
• винищення інтелігенції та носіїв національної культури;
• зміни освітніх програм на окупованих територіях із метою витравлення ідентичності дітей;
• депортації дітей та примусова зміна їхньої ідентичності;
• вилучення й знищення українських книг, пограбування музеїв та викрадення культурних артефактів.

Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році. Нині учасницями Конвенції є 149 країн, які зобов’язані запобігати актам геноциду та карати за них як під час війни, так і в мирний час.

Геноцид Конвенція визначає як дії, вчинені з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу. Серед конкретних ознак геноциду — вбивство членів групи, завдання їм серйозних тілесних ушкоджень, навмисне створення життєвих умов, розрахованих на знищення групи, запобігання дітонародженню в групі та насильницьке виведення дітей із однієї групи до іншої, а також публічне підбурювання до таких дій.

Керівництво росії заперечує, що її армія завдає цілеспрямованих ударів по цивільній інфраструктурі українських міст і сіл. Тим часом наслідки таких ударів — загибель та поранення цивільного населення, руйнування лікарень, шкіл, дитячих садків і об’єктів енергетики й водопостачання — продовжують фіксуватися по всій території України.