Нічний удар росії: у Дніпрі загинули 12 людей, у Києві — шестеро
Унаслідок нічного ракетно‑безпілотного удару росії по Дніпру загинуло 12 людей, серед яких двоє дітей. Раніше повідомляли про дев’ять загиблих. Ще 37 осіб отримали поранення, із них 22 перебувають у лікарнях із осколковими пораненнями, переломами й іншими травмами. Пошуково‑рятувальні роботи тривають.
Про це розповідає Трибуна
«Тіла жінки і 8-річного хлопчика рятувальники дістали з-під руїн понівеченої ворогом чотириповерхівки у Дніпрі»
За інформацією обласної влади, рятувальники вилучили з-під завалів кілька тіл, згодом підтвердили ще одне виявлене тіло. Постраждалі отримали широкий спектр травм — від різаних і рваних ран до мінно‑вибухових ушкоджень і акубаротравм.
У столиці кількість загиблих унаслідок тієї самої хвилі атак зросла до шести, поранено щонайменше 64 людей, проте ці цифри можуть уточнюватися у ході рятувальних і медичних заходів, зазначив очільник Київської міської військової адміністрації Тимур Ткаченко.
Масштаб і наслідки нічної атаки
Повітряні сили України відзвітували, що в нічній хвилі по країні було запущено 73 ракети та 656 ударних безпілотних літальних апаратів. За офіційними даними, протиповітряна оборона збила 40 ракет і 602 БПЛА. Основним напрямком атаки став Київ, також зазнали ударів Дніпро, Харків, Запоріжжя, Полтавська область та інші регіони.
Міністерство оборони росії заявило про «масований удар» по нібито об’єктах оборонно‑промислового комплексу та паливно‑транспортної інфраструктури, стверджуючи, що «всі визначені об’єкти були уражені».
Правова кваліфікація атак і міжнародні норми
Кампанія систематичних ударів по цивільній інфраструктурі і закладах охорони здоров’я викликає занепокоєння щодо порушення норм міжнародного гуманітарного права. У міжнародній дискусії такі дії часто розглядають як воєнні злочини, а низка правників і правозахисників вказує на ознаки, що можуть підпадати під визначення геноциду.
Серед зазначених нами ознак, які згадуються експертами, є:
- публічні заклики до знищення українців та заперечення їхньої національної ідентичності;
- цілеспрямовані обстріли життєво важливої інфраструктури з метою позбавлення людей доступу до електроенергії, тепла, водопостачання і медичної допомоги;
- переслідування і знищення проукраїнських активістів на окупованих територіях;
- триваючі спроби змінити ідентичність дітей на окупованих територіях, зокрема шляхом депортацій та насильницької асиміляції;
- вилучення й руйнування культурних пам’яток, книг і музейних експонатів, що стирають сліди історичної спадщини.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році, визначає геноцид як дії, спрямовані на повне або часткове знищення національної, етнічної, расової або релігійної групи. Сьогодні учасницями Конвенції є 149 країн, які зобов’язані запобігати актам геноциду й карати за них.
У той самий час керівництво росії заперечує, що її армія завдає цілеспрямованих ударів по цивільній інфраструктурі і закладах охорони здоров’я, натомість стверджуючи, що удари нібито спрямовані по військовим цілям.
