Сили рф обстріляли дитячий майданчик у Херсоні, поранені діти
Сили рф із реактивних систем залпового вогню атакували Корабельний район Херсона: під обстріл потрапив дитячий майданчик, повідомив голова міської військової адміністрації Ярослав Шанько. Удар стався близько 17:30.
Про це розповідає Трибуна
Наслідки для сім’ї
За даними місцевої влади, унаслідок вибуху 36‑річна мати та її двоє дочок — 6 і 3 роки — отримали мінно‑вибухові травми та множинні уламкові поранення. Батько родини, за попередньою інформацією, загинув. Поранених госпіталізовано, їхній стан оцінюють уповільнено у медичних закладах Херсона.
Подібні удари по житлових кварталах і місцях перебування цивільних не поодинокі: сили росії застосовують ударні безпілотні літальні апарати, ракети, кореговані авіабомби та РСЗВ, спрямовуючи вогонь на міську інфраструктуру та населені пункти.
Оцінки та правовий контекст
Українська влада та міжнародні організації кваліфікують такі атаки як воєнні злочини, наголошуючи на їхньому цілеспрямованому характері. Зокрема, систематичні обстріли житлових районів і об’єктів життєзабезпечення розглядають не лише як тактичні удари, а й як дії, що можуть мати стратегічні та кримінально‑правові наслідки для відповідальних осіб.
В ООН та в юридичних оцінках підкреслюють, що цілеспрямоване пошкодження або знищення систем енергопостачання, теплопостачання, водопостачання, зв’язку, медичних закладів і інших життєво необхідних служб може відповідати ознакам геноциду, якщо має на меті часткове або повне знищення національної групи.
Серед конкретних проявів, які фігурують у правових і наукових оцінках, називають, зокрема:
- оголошення намірів щодо знищення українців у публічних висловлюваннях, зокрема твердження, що українців як етносу «не існує», що це «штучно створена» нація, а також заклики типу «треба знищити» та твердження, що України «не повинно існувати» у майбутньому;
- публічні заклики до знищення представників нації;
- цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення населення та закладів охорони здоров’я з метою позбавити людей електроенергії, тепла, водопостачання, зв’язку та медичної допомоги;
- переслідування й усунення на окупованих територіях людей із проукраїнською позицією;
- винищення інтелігенції — учителів, митців та інших носіїв української культури;
- впровадження в освітніх закладах на окупованих територіях програм, спрямованих на зміну ідентичності дітей;
- депортація дітей без батьків на територію росії з метою змінити їхню ідентичність;
- вилучення й нищення українських книг у бібліотеках, пограбування музеїв та цілеспрямоване викрадення історичних артефактів.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році. Сьогодні учасницями Конвенції є 149 країн, які зобов’язані запобігати актам геноциду та карати за них у мирний і воєнний час.
Конвенція визначає геноцид як дії, що здійснюються з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку.
Ознаки геноциду включають: вбивство членів групи або заподіяння їм тяжких тілесних ушкоджень; навмисне створення умов життя, розрахованих на фізичне знищення групи; заходи, покликані запобігти дітонародженню; насильницьке переміщення дітей з однієї групи до іншої; а також публічне підбурювання до вчинення таких дій.
Керівництво росії офіційно заперечує, що її армія вдається до цілеспрямованих ударів по цивільній інфраструктурі й населенню, попри численні свідчення про руйнування дитячих закладів, лікарень, енергетичних і водопостачальних обʼєктів.
