Кількість постраждалих через атаку рф на Дніпро зросла
Кількість постраждалих внаслідок удару рф по Дніпру зросла до чотирьох, повідомив голова обласної військової адміністрації Олександр Ганжа. Серед постраждалих — 46-річна жінка, яка отримала амбулаторне лікування, а раніше до лікарні були доставлені троє чоловіків віком 18, 45 та 67 років, двоє з яких перебувають у важкому стані.
Про це розповідає Трибуна
Місцева влада зафіксувала удар близько 13:00, що призвів до поранень мирних мешканців і пошкоджень інфраструктури. Окремо вранці 25 травня рф атакувала Павлоград у Дніпропетровській області: серед постраждалих — шестирічний хлопчик. За останніми даними обласної адміністрації, всього поранені десятеро людей, четверо з них були госпіталізовані.
Масштаби ударів і застосовані засоби
Російські сили регулярно атакують українські міста й цивільну інфраструктуру різними видами озброєння: ударними безпілотниками, ракетами, керованими авіабомбами (КАБ) та реактивними системами залпового вогню. Наслідком таких ударів стають поранені та загиблі серед цивільного населення, а також значні руйнування об’єктів енергетики, медицини та життєзабезпечення.
Кваліфікація дій і міжнародно-правові аспекти
Українська влада та міжнародні організації кваліфікують ці удари як воєнні злочини, зазначаючи їх цілеспрямований характер. Систематичні обстріли об’єктів, що забезпечують населення електроенергією, теплом, водою, зв’язком і медичною допомогою, розглядають як ізольовані випадки порушення гуманітарного права та як частину ширших дій із руйнівним впливом на цивільне населення.
Фахівці та правозахисники звертають увагу на ознаки, які можуть свідчити про геноцидні дії. Серед названих елементів:
- оголошення про нібито відсутність української національної ідентичності, формулювання на кшталт «не існує» або що нація «штучно створена»;
- публічні заклики до знищення частин населення, зокрема вислови «треба знищити»;
- цілеспрямовані удари по системах життєзабезпечення та закладах охорони здоров’я з метою позбавити людей електроенергії, тепла, водопостачання, зв’язку та медичної допомоги;
- переслідування й винищення людей із проукраїнською позицією на окупованих територіях;
- знищення носіїв культури та інтелігенції — учителів, митців, вихователів, а також спроби змінити ідентичність дітей у навчальних закладах на окупованих територіях;
- депортації та насильницьке вивезення дітей із метою зміни їхньої ідентичності; вилучення українських книг із бібліотек, пограбування музеїв та викрадення історичних артефактів.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною Асамблеєю ООН у 1948 році. Країни-учасниці конвенції, яких нині 149, зобов’язані запобігати актам геноциду і притягати винних до відповідальності як під час війни, так і в мирний час.
Конвенція визначає геноцид як дії, вчинені з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу. Ознаки геноциду включають вбивства членів групи, заподіяння серйозних тілесних ушкоджень, навмисне створення умов життя, розрахованих на знищення групи, заходи, спрямовані на запобігання дітонародженню, насильницьку передачу дітей в інші групи, а також публічне підбурювання до таких дій.
Керівництво росії заперечує, що її армія під час повномасштабної війни завдає цілеспрямованих ударів по цивільній інфраструктурі та цивільному населенню, незважаючи на численні свідчення руйнувань лікарень, шкіл, дитсадків та енергетичних об’єктів.
