На Сумщині двоє загинули після атаки дрона на польовій дорозі
У Охтирському районі Сумщини 28 травня 2026 року близько 08:00 ранку двоє цивільних — чоловік і жінка — загинули внаслідок удару безпілотного летального апарата під час руху польовою дорогою у Великописарівській громаді.
Про це розповідає Трибуна
«За даними слідства, 28 травня 2026 року близько 08:00 год ранку окупанти атакували безпілотником двох цивільних, які рухалися по польовій дорозі у Великописарівській громаді Охтирського району. Загинули чоловік і жінка. Їхні дані наразі встановлюються»
За фактом загибелі осіб розпочато досудове розслідування з кваліфікацією як можливого воєнного злочину, що призвів до смерті людей. Ідентифікація загиблих триває, правоохоронні органи з’ясовують обставини інциденту та наявність додаткових свідків або доказів.
Хід розслідування та обставини інциденту
Попередні дані вказують на застосування безпілотного летального апарата для завдання удару по цивільних особах на відкритій місцевості. Слідчі опитують місцевих мешканців, оглядають місце події та фіксують сліди ураження для встановлення типу боєприпасу та маршруту атаки. Розслідування передбачає збирання матеріалів щодо обставин, які можуть підтвердити кваліфікацію злочину за нормами міжнародного гуманітарного права.
Ширший контекст атак і міжнародна кваліфікація
У регіоні продовжуються атаки російських військ на цивільну інфраструктуру різними засобами ураження: ударними безпілотниками, ракетами, керованими авіабомбами та реактивними системами залпового вогню. Такі удари регулярно спрямовують на міста й села, руйнуючи житлові будівлі, лікарні, школи й енергетичні об’єкти.
Внаслідок систематичних атак на об’єкти життєзабезпечення страждає доступ населення до електроенергії, тепла, водопостачання, зв’язку та медичної допомоги. Саме ці дії фігурують у дискусіях про міжнародну правову кваліфікацію та розцінюються низкою експертів як елементи, що можуть мати цілеспрямований характер.
Ознаки, які експерти та правозахисники називають потенційними проявами геноцидних дій, охоплюють низку практик, серед яких:
- публічні заяви й заклики щодо знищення українців як групи;
- цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення та закладів охорони здоров’я з метою позбавити людей базових умов для життя;
- переслідування і фізичне винищення осіб із проукраїнською позицією на окупованих територіях;
- знищення або витіснення інтелігенції — вчителів, митців та ін. — які формують і передають культурну ідентичність;
- запровадження освітніх практик на окупованих територіях, що спрямовані на зміну ідентичності дітей;
- депортація дітей без батьків до росії з метою їхньої асиміляції;
- вилучення та знищення української книгозбірної спадщини, пограбування музеїв і викрадення культурних артефактів.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році, визначає геноцид як дії, вчинені з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку. Станом на сьогодні сторонами Конвенції є 149 держав, які зобов’язані запобігати актам геноциду та карати за них під час війни і в мирний час.
Конвенція перелічує конкретні прояви геноциду: вбивство членів групи або завдання їм серйозних тілесних ушкоджень; умисне створення життєвих умов, розрахованих на часткове чи повне знищення групи; заходи, спрямовані на запобігання дітонародженню у групі; насильницьке переміщення дітей до іншої групи; а також публічне підбурювання до таких дій.
Водночас керівництво росії продовжує заперечувати, що її армія здійснює цілеспрямовані удари по цивільній інфраструктурі та що такі дії призводять до загибелі мирних мешканців і руйнувань об’єктів критичної інфраструктури.
