Удар по Запоріжжю: загинуло подружжя, п’ятеро поранені

Нічні удари російських сил по Запоріжжю та Запорізькому району призвели до загибелі двох людей і поранення п’яти осіб. Інциденти сталися в ніч проти 6 лютого, про ситуацію інформував очільник обласної військової адміністрації Іван Федоров.

Про це розповідає Трибуна

«Росіяни ударили безпілотником по Вільнянську. Зруйновано приватний будинок. Загинуло подружжя – 49-річний чоловік і 48-річна жінка», – уточнив він.

Серед поранених у місті є 14-річний хлопець. За словами керівництва області, атаки безпілотниками пошкодили кілька приватних будинків у житловому секторі Запоріжжя.

Масштаб і наслідки атак

Протягом доби російські війська здійснили 517 ударів по 32 населених пунктах Запорізької області. Від місцевих органів надійшло 85 повідомлень про пошкодження житлових будинків, автомобілів та об’єктів критичної інфраструктури.

Атаки здійснювалися за допомогою ударних безпілотних літальних апаратів, ракет, керованих авіабомб і реактивних систем залпового вогню. У результаті постраждала цивільна інфраструктура, погіршено доступ до життєво важливих послуг.

Кваліфікація дій і міжнародні норми

Українська влада й міжнародні інституції розглядають подібні удари як воєнні злочини та підкреслюють їхній цілеспрямований характер. Особливе занепокоєння викликають атаки на системи енергопостачання й інші об’єкти життєзабезпечення з метою залишити населення без електроенергії, тепла, води, зв’язку і медичної допомоги під час холодів.

У низці офіційних оцінок такі дії розглядають як ознаки геноцидних дій. До переліку можливих ознак, що згадуються експертами та правозахисниками, належать:

• оголошення намірів знищити українців як етнос: окремі представники російської влади заявляли, нібито українців як націю «не існує» або що їх слід знищити;
• публічні заклики до винищення українців;
• цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення та закладів охорони здоров’я з метою позбавити людей необхідних умов для життя;
• переслідування й знищення на окупованих територіях людей із проукраїнською позицією;
• знищення інтелігенції — учителів, митців та інших носіїв української культури;
• впровадження в освітніх закладах на окупованих територіях систем навчання, спрямованих на зміну ідентичності дітей;
• депортація дітей до росії без батьків з метою зміни їхньої ідентичності;
• вилучення й знищення українських книг у бібліотеках, пограбування музеїв та викрадення культурних артефактів, що засвідчують давню історію українців.

Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році. Наразі сторони цієї Конвенції, яких 149, зобов’язані запобігати актам геноциду та карати за них і в мирний час, і під час війни.

Згідно з положеннями конвенції, геноцид визначається як дії, вчинені з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу. Серед ознак геноциду виділяють убивство членів групи, завдання їм тяжких тілесних ушкоджень, навмисне створення життєвих умов, розрахованих на знищення групи, заходи щодо запобігання дітонародженню та насильницьке вивезення дітей до іншої групи.

Міністерство закордонних справ України вже заявило про кваліфікацію ударів по енергетиці, які позбавляють людей теплопостачання під час морозів, як акти геноциду. Керівництво росії водночас заперечує цілеспрямований характер ударів по цивільній інфраструктурі і відкидає звинувачення у навмисних атаках на цивільне населення, лікарні, школи, дитсадки та об’єкти енергетики і водозабезпечення.