Через російський удар по Херсону троє людей отримали поранення

У центральній частині Херсона внаслідок удару з безпілотного літального апарата постраждали троє цивільних, серед яких дві жінки та один чоловік. Інформацію про поранення оприлюднив голова обласної військової адміністрації.

Про це розповідає Трибуна

Поранені та наслідки атаки

За встановленими даними, потерпілими виявилися дві жінки віком 44 та 60 років і чоловік 59 років. У всіх трьох діагностовано контузії, вибухові та закриті черепно-мозкові травми; їх доставили до лікарні у стані середньої тяжкості.

Внаслідок влучання також загорілися дві цивільні автівки та зазнали пошкоджень житлові будинки. Пожежі на місці «прильоту» були оперативно ліквідовані силами рятувальників.

Окремі випадки та ширша картина нападів

Ранковий обстріл Антонівки призвів до тяжких травм 74‑річної жінки, яка пізніше померла в лікарні від отриманих ушкоджень.

Протягом війни російські війська систематично атакують українські міста й цивільну інфраструктуру різними засобами ураження: ударними БпЛА, ракетами, керованими авіаційними бомбами (КАБ), реактивними системами залпового вогню (РСЗВ) та іншими видами озброєння. Такі удари часто призводять до загибелі та поранень мирних жителів, пошкодження житла, медичних закладів і об’єктів критичної інфраструктури.

Українська влада та міжнародні організації розглядають подібні атаки як воєнні злочини і звертають увагу на їхній цілеспрямований характер

У контексті систематичних обстрілів і руйнувань експерти, правозахисники та дослідники вказують на низку ознак, які можуть свідчити про геноцидні дії. До таких ознак належать:

• оголошення намірів щодо знищення певної національної групи та публічні заклики до цього: зокрема окремі заяви та публічні виступи містили твердження, що українців «не існує», що українська спільнота є «штучно створена» нація та вислови на кшталт «треба знищити»;
• цілеспрямовані удари по системах життєзабезпечення населення і закладах охорони здоров’я з метою позбавити людей електроенергії, тепла, водопостачання, зв’язку, медичної допомоги та інших необхідних умов для життя;
• переслідування і знищення людей на окупованих територіях за проукраїнську позицію;
• винищення або переслідування інтелігенції — учителів, митців та інших носіїв української культури;
• зміна ідентичності дітей через освітні та виховні практики на окупованих територіях та депортація дітей за межі країни;
• вилучення та знищення українських книг у бібліотеках, пограбування музеїв і цілеспрямоване вилучення артефактів, що засвідчують історію українського народу.

Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною Асамблеєю ООН у 1948 році. На сьогодні до Конвенції приєдналися 149 країн-учасниць, які зобов’язані запобігати актам геноциду і притягати винних до відповідальності як під час війни, так і в мирний час.

Визначення геноциду за Конвенцією охоплює дії, здійснені з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову або релігійну групу як таку. Серед конкретних проявів Конвенція виокремлює вбивства членів групи, завдання їм тяжких тілесних ушкоджень, навмисне створення умов життя, розрахованих на знищення групи, заходи, спрямовані на запобігання дітородінню, насильницьку передачу дітей та публічне підбурювання до таких дій.

Керівництво росії заперечує, що її армія завдає цілеспрямованих ударів по цивільній інфраструктурі, руйнуючи лікарні, школи, дитсадки, об’єкти енергетики та водозабезпечення і спричиняючи жертви серед мирного населення.