Чотири людини загинули після удару рф по Запорізькому району

Чотири людини загинули, ще двоє зазнали поранень внаслідок чергових атак рф по Запорізькому району, повідомив очільник обласної військової адміністрації Іван Федоров вранці 25 лютого.

Про це розповідає Трибуна

«Загалом впродовж доби окупанти завдали 643 удари по 32 населених пунктах Запорізької області… Надійшло 218 повідомлень про пошкодження житла, автівок та об’єктів інфраструктури», – написав він у телеграмі.

Масштаби ударів і застосовані засоби

За словами представників обласної влади, вогневі удари по населених пунктах здійснюються з різних типів озброєнь: ударними безпілотниками, ракетами, коригованими авіаційними бомбами (КАБ) та реактивними системами залпового вогню. Внаслідок атак у багатьох населених пунктах зафіксовано пошкодження житлових будинків, автотранспорту та об’єктів критичної інфраструктури.

Кваліфікація атак і можливі правові наслідки

Українська влада та міжнародні організації розглядають такі удари як воєнні злочини, наголошуючи на їхньому цілеспрямованому характері проти цивільної інфраструктури. Обстріли систем життєзабезпечення — електромереж, теплопостачання, водопостачання, засобів зв’язку та медичних закладів — ведуть до позбавлення населення базових умов для життя і розглядаються правниками та правозахисниками як елементи, що можуть відповідати ознакам геноцидних дій.

Серед актів і практик, які вважають частиною такої політики, називають:

• оголошення намірів щодо знищення українців: представники російської влади неодноразово заявляли, що українців як етносу «не існує», що це «штучно створена» нація, і тих, хто так не вважає, «треба знищити», а України і українців не повинно існувати у майбутньому;
• публічні заклики до знищення українців;
• цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення населення та закладів охорони здоров’я з метою позбавити людей електроенергії, тепла, водопостачання, зв’язку та медичної допомоги;
• переслідування і знищення на окупованих територіях осіб із проукраїнською позицією;
• винищення інтелігенції — учителів, митців та інших носіїв української культури;
• запровадження в освітніх закладах на окупованих територіях систем навчання й виховання, спрямованих на зміну ідентичності дітей;
• депортація дітей без батьків до росії з метою змінити їхню ідентичність;
• вилучення та знищення з бібліотек українських книг, пограбування музеїв і цілеспрямоване викрадення артефактів, які свідчать про давню історію українців.

Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році. Станом на сьогодні учасниками Конвенції є 149 країн, які зобов’язані запобігати актам геноциду та карати за такі діяння як у воєнний, так і в мирний час.

У Конвенції геноцид визначено як дії, що здійснюються з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку. Ознаками геноциду називають убивство членів групи або завдання їм тяжких тілесних ушкоджень; навмисне створення для групи умов життя, розрахованих на її фізичне знищення; заходи, спрямовані на попередження дітей від народження або насильницьке переміщення дітей з однієї групи до іншої; публічне підбурювання до таких дій.

Водночас керівництво росії заперечує, що її армія вдається до цілеспрямованих ударів по цивільній інфраструктурі, які призводять до загибелі мирного населення та руйнування лікарень, шкіл, дитячих садків, об’єктів енергетики та водозабезпечення.