На Донеччині під час обстрілів 4 лютого загинули восьмеро цивільних

У Донецькій області 4 лютого росіяни за добу 21 раз обстріляли населені пункти, внаслідок чого загинули вісім цивільних, ще десятки людей зазнали поранень

Про це розповідає Трибуна

«За 4 лютого росіяни вбили вісім жителів Донеччини: сім у Дружківці та один у Лимані. Ще 21 людина в області за добу дістала поранення», – написав Філашкін у телеграм-каналі.

Найбільші втрати й ушкодження зафіксовані в Дружківці: там поранені 17 людей, пошкоджено три п’ятиповерхові будинки, три приватні садиби, торговельні павільйони, склади й три автівки. Окрім загиблих, по всій області медики нарахували 21 постраждалого за добу.

З лінії фронту евакуювали 922 особи, з них 38 дітей. Евакуації проводилися задля безпеки цивільного населення та зменшення ризику нових жертв під час обстрілів.

Застосовані засоби ураження

За повідомленням обласної адміністрації, атаки здійснювались із різних видів озброєння: ударних безпілотних літальних апаратів, ракет, корегованих авіабомб (КАБ) та реактивних систем залпового вогню (РСЗВ). Такі удари регулярно спрямовуються проти українських міст і цивільної інфраструктури в усіх регіонах країни.

Кваліфікація дій і ознаки геноциду

Українська влада та міжнародні організації розглядають ці атаки як воєнні злочини, наголошуючи на їхньому цілеспрямованому характері. Обстріли систем життєзабезпечення й об’єктів охорони здоров’я, спрямовані на позбавлення населення електроенергії, тепла, води, зв’язку та медичної допомоги, розглядаються як одна з ознак систематичних злочинних дій.

У переліку дій, що фігурують як потенційні ознаки геноциду, називають такі елементи:

• заяви та публічні твердження керівництва про нібито відсутність українців як етносу та пропозиції щодо їхнього знищення;
• публічні заклики до ліквідації українців;
• цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення і закладів охорони здоров’я з метою позбавити людей необхідних умов для життя;
• переслідування й знищення людей із проукраїнською позицією на окупованих територіях;
• утиски інтелігенції — учителів, митців та інших носіїв української культури;
• впровадження в освітніх закладах окупованих територій програм, спрямованих на зміну ідентичності дітей;
• депортація дітей без батьків до росії з метою змінити їхню ідентичність;
• вилучення та знищення українських книг у бібліотеках, пограбування музеїв та викрадення культурних артефактів.

Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною Асамблеєю ООН у 1948 році.

Країни-учасниці конвенції, яких нині 149, зобов’язані запобігати актам геноциду й карати за них як у воєнний, так і в мирний час.

Конвенція визначає геноцид як дії, спрямовані на повне або часткове знищення національної, етнічної, расової чи релігійної групи як такої.

Ознаки геноциду включають: вбивство членів групи або завдання їм тяжких тілесних ушкоджень; навмисне створення умов життя, розрахованих на знищення групи; запобігання дітонародженню та насильницька передача дітей з однієї групи до іншої; публічне підбурювання до вчинення таких дій.

Керівництво росії заперечує, що її армія під час повномасштабної війни завдає цілеспрямованих ударів по цивільній інфраструктурі українських міст і сіл, які призводять до загибелі мирного населення та руйнування лікарень, шкіл, дитячих садків і об’єктів енергетики та водопостачання.