На Харківщині дрон росії влучив у рейсовий автобус — одна людина загинула
На Харківщині вранці стався удар по рейсовому автобусу: за оперативними даними, внаслідок атаки загинула одна людина, ще четверо отримали поранення. Інцидент трапився близько 09:15 поблизу села Нова Олександрівка у Великобурлуцькій громаді Куп’янського району.
Про це розповідає Трибуна
«Унаслідок обстрілу відбулось влучання в рейсовий автобус «Харків – Великий Бурлук», за оперативною інформацією загинула одна та постраждали ще чотири цивільні особи», – написав він у фейсбуці.
Обставини нападу та можливі засоби ураження
За попередньою інформацією, для атаки застосовували ударний безпілотний літальний апарат типу «Ланцет». Влучання було зафіксовано під час руху маршрутного автобуса на звичному маршруті. Постраждалі отримали поранення різного ступеня тяжкості; їм надали першочергову медичну допомогу та госпіталізували до місцевих лікувальних закладів.
Атака на громадський транспорт вкладається в ширший контекст системних ударів по цивільній інфраструктурі, які тривають у різних регіонах України. Ураження транспортних засобів і місць скупчення людей створює пряму загрозу життю цивільних і підриває можливості пересування та евакуації місцевого населення.
Ознаки системних злочинів та міжнародне право
Українська сторона та міжнародні організації кваліфікують подібні удари як воєнні злочини і звертають увагу на їх цілеспрямований характер. Систематичні обстріли життєво важливої інфраструктури — енергетичних об’єктів, систем водопостачання, закладів охорони здоров’я і комунікацій — мають до мети позбавити населення необхідних для існування умов.
Юристи, дослідники геноцидів і правозахисники вказують на низку дій, які можуть розглядатися як ознаки геноцидних практик у ході широкомасштабної війни. Серед них:
- оголошення чи публічні твердження про нібито «неіснування» українського народу або його «штучність» та заклики до його знищення;
- публічні заклики до фізичного винищення представників нації;
- цілеспрямовані удари по системах життєзабезпечення та закладах охорони здоров’я з метою позбавити населення електроенергії, тепла, води, зв’язку і медичної допомоги;
- переслідування та знищення людей на окупованих територіях за їх проукраїнську позицію;
- винищення інтелігенції — учителів, митців та інших носіїв української культури;
- впровадження в освітніх закладах на територіях під контролем окупантів систем навчання, спрямованих на зміну ідентичності дітей;
- депортація дітей, у тому числі без батьків, з метою зміни їхньої ідентичності;
- вилучення та знищення українських книг у бібліотеках, пограбування музеїв і викрадення культурних артефактів, які засвідчують історію українського народу.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році. Країни-учасниці конвенції, яких нині 149, зобов’язані запобігати актам геноциду та притягати винних до відповідальності як під час війни, так і в мирний час.
Конвенція визначає геноцид як дії, вчинені з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку. До ознак геноциду відносять: вбивство членів групи або завдання їм серйозних тілесних ушкоджень; навмисне створення життєвих умов, розрахованих на знищення групи; заходи, спрямовані на запобігання дітонародженню в межах групи; насильницьке переміщення дітей з однієї групи до іншої; а також публічне підбурювання до вчинення таких дій.
Керівництво росії офіційно заперечує, що її збройні сили під час повномасштабної війни завдають цілеспрямованих ударів по цивільній інфраструктурі. Попри це, численні атаки на лікарні, школи, дитячі садки, енергетичні та водопостачальні об’єкти фіксуються в різних регіонах України.
Розслідування таких інцидентів, документування постраждалих і встановлення обставин атак залишаються пріоритетом для відповідних українських органів і міжнародних інституцій з метою притягнення винних до відповідальності.
