На Харківщині внаслідок атаки дронів загинули двоє людей

У Вовчанській громаді Харківської області внаслідок атак російських дронів загинули двоє цивільних, кілька людей дістали поранення та травми, повідомили правоохоронні органи. Інциденти сталися у кількох населених пунктах громади.

Про це розповідає Трибуна

«Поблизу поштового відділення внаслідок удару загинули двоє цивільних чоловіків 81 та 61 років. Крім того, поранення отримала 71-річна місцева мешканка. Медики надали їй допомогу на місці, від госпіталізації потерпіла відмовилася», – підсумували у поліції.

Деталі інцидентів

За оперативними відомостями, один із ударів стався у селі Різникове: під час руху в автомобіль влучив ворожий безпілотний літальний апарат. Внаслідок цього 48-річний чоловік отримав тілесні ушкодження ніг і був доставлений до медичного закладу для надання допомоги.

Ще одна атака відбулася в селищі Білий Колодязь поблизу поштового відділення — там загинули двоє чоловіків, 81 та 61 років, а 71-річна жінка отримала поранення і від госпіталізації відмовилася після надання допомоги на місці.

Оцінки характеру атак

російські військові регулярно застосовують проти цивільної інфраструктури різні види озброєння — ударні БпЛА, ракети, керовані авіабомби (КАБ) та реактивні системи залпового вогню. Українська влада та міжнародні організації кваліфікують такі удари як воєнні злочини російської федерації, відзначаючи їхній цілеспрямований характер.

Особливо тривожним є систематичне ураження об’єктів життєзабезпечення та закладів охорони здоров’я з метою позбавлення населення електроенергії, тепла, водопостачання, зв’язку та медичної допомоги. Такі дії розглядаються як елемент політики, що може мати набір ознак, притаманних злочинами найвищої тяжкості.

До типових проявів, які вказують на систематичні та цілеспрямовані напади на населення та його інститути, відносять:

• публічні заклики до знищення або ліквідації національної групи;
• цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення і медичних закладів з метою позбавити людей доступу до необхідних умов для життя;
• переслідування і знищення на окупованих територіях представників проукраїнської позиції;
• винищення інтелігенції — учителів, митців та інших носіїв української культури;
• нав’язування в освітніх закладах на окупованих територіях програм та практик, спрямованих на зміну ідентичності дітей;
• депортація дітей або їх примусове переміщення з метою зміни культурної чи національної ідентичності;
• вилучення та знищення українських книг у бібліотеках, пограбування музеїв і викрадення історичних артефактів.

Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році. Країни-учасниці Конвенції, яких наразі 149, зобов’язані запобігати актам геноциду та притягувати винних до відповідальності як під час війни, так і в мирний час.

Визначення геноциду у Конвенції охоплює дії, вчинені з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку. Серед ознак геноциду називають: вбивство членів групи або заподіяння їм серйозних тілесних ушкоджень; навмисне створення життєвих умов, розрахованих на фізичне знищення групи; заходи, спрямовані на запобігання дітонародження в групі; насильницьке переміщення дітей та інші акти, що свідчать про намір знищити групу цілком або частково.

Правова кваліфікація окремих подій та встановлення вини залежить від результатів розслідувань і доказової бази. Тим часом мешканці громад, які зазнали ударів, потребують негайної медичної та гуманітарної допомоги, а місцева інфраструктура — відновлення.