Кількість постраждалих після російської атаки на Одесу зросла — двоє у важкому стані
Кількість постраждалих внаслідок нічної атаки на Одесу зросла до 16 осіб, повідомив голова Одеської обласної військової адміністрації Олег Кіпер. Раніше в офіційних зведеннях фігурувало 12 постраждалих.
Про це розповідає Трибуна
«Станом на зараз 14 людей отримують допомогу. Двоє з них перебувають у важкому стані через отримані опіки та поранення. Стан інших лікарі оцінюють як середньої тяжкості та задовільний»,
За інформацією Повітряних сил ЗСУ, протягом ночі на 28 березня по Україні було застосовано 273 безпілотники, а основним напрямком масованого удару стала Одещина.
Масштаб атаки та людські жертви
Голова ОВА відзначив, що з вечора 27 березня до ранку суботи сили росії спрямували на Одещину понад сто ударних дронів-«шахедів». Найбільше постраждав Одеський район. Внаслідок обстрілів загинули чоловік 34 років і жінка близько 35 років; серед поранених раніше повідомляли про дитину.
За словами Кіпера, значні пошкодження отримали як приватний сектор, так і багатоквартирні будинки — загалом постраждало понад 70 житлових будинків. Міністр розвитку громад і територій Олексій Кулеба також зазначив, що сили росії влучали по пологовому будинку, житлових кварталах та портовій інфраструктурі.
Кваліфікація атак і міжнародне право
російські війська регулярно атакують українські міста і цивільну інфраструктуру із застосуванням ударних безпілотників, ракет, касетних боєприпасів і РСЗВ. Українська влада та міжнародні організації кваліфікують ці удари як воєнні злочини і наголошують на їхньому цілеспрямованому характері.
Обстріли об’єктів життєзабезпечення, закладів охорони здоров’я та житлових районів, що призводять до відключення електрики, тепла, водопостачання, зв’язку й обмежують доступ до медичної допомоги та інших необхідних умов для життя, розглядають як ознаки геноцидних дій. Експерти з права, дослідники геноцидів і правозахисники вказують на низку схожих елементів, які вкладаються в поняття геноциду
Наведені в оцінках приклади, що можуть свідчити про геноцидні практики:
- оголошення намірів щодо знищення українців: представники російської влади неодноразово публічно заперечували існування української нації та робили заяви, що українців „не існує“ або що їх «треба знищити»;
- публічні заклики до знищення українців;
- цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення населення та медичних закладів із метою позбавлення людей необхідних для життя ресурсів;
- переслідування і фізичне знищення людей на окупованих територіях через проукраїнську позицію;
- винищення інтелігенції: вчителів, митців та інших носіїв української культури;
- запровадження в освітніх закладах на окупованих територіях системи навчання, спрямованої на зміну ідентичності дітей;
- депортація дітей без батьків до росії з метою зміни їхньої ідентичності;
- вилучення й знищення українських книг у бібліотеках, пограбування музеїв та цілеспрямоване викрадення культурних артефактів.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною Асамблеєю ООН у 1948 році. Сьогодні учасницями цієї Конвенції є 149 держав: вони зобов’язані запобігати актам геноциду й карати за такі злочини як у час війни, так і в мирний час.
Конвенція визначає геноцид як дії, здійснені з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку.
Ознаки геноциду включають: вбивство членів групи або спричинення їм серйозних тілесних ушкоджень; навмисне створення для групи життєвих умов, розрахованих на її фізичне знищення; заходи з метою запобігання дітонародженню у групі; насильницьку передачу дітей з однієї групи в іншу; публічне підбурювання до таких дій.
Керівництво росії заперечує, що її армія під час широкомасштабної війни завдає цілеспрямованих ударів по цивільній інфраструктурі українських міст і сіл, руйнуючи лікарні, школи, дитячі садочки, об’єкти енергетики та водопостачання, а також убиваючи цивільне населення.
