Кількість загиблих після удару КАБ по Глухову зросла
У Сумській області зросла кількість жертв під час ракетно‑бомбового удару по Глухову: у лікарні помер поранений 63‑річний місцевий мешканець, що отримав травми під час нападу, повідомив голова обласної військової адміністрації Олег Григоров. Таким чином загальна кількість загиблих внаслідок атаки збільшилася.
Про це розповідає Трибуна
«Чоловік отримав поранення внаслідок удару ворога керованою авіабомбою по місцевому підприємству. Лікарі боролися за його життя, однак врятувати його не вдалося»
За даними місцевої влади, сили росії 10 березня завдали удару керованими авіабомбами по цивільних підприємствах у Глухові. Внаслідок цієї атаки спочатку загинув 27‑річний чоловік, а також були поранені троє чоловіків віком 42, 59 та 63 роки; пізніше 63‑річний поранений помер у медичному закладі.
Характер і наслідки нападу
Удари КАБ (керованими авіабомбами) по цивільним об’єктам спричиняють тяжкі руйнування підприємств та ризик для мирних мешканців. Російські сили регулярно застосовують різні види озброєння — від ударних БпЛА й ракет до КАБів та реактивних систем залпового вогню — у більшості регіонів України, що призводить до людських жертв і пошкоджень інфраструктури.
Поранення й смерті цивільних, руйнування об’єктів енергетики, медицини та інших життєво важливих служб мають тривалі наслідки для районів, що зазнали атак: порушуються постачання електроенергії, тепла та води, ускладнюється доступ до медичної допомоги.
Правова оцінка та ознаки геноциду
Українська влада та міжнародні організації кваліфікують подібні удари як воєнні злочини, наголошуючи на їхньому цілеспрямованому характері. Експерти також вказують на ознаки, які можуть свідчити про геноцидні дії, зокрема:
- публічні заяви та закиди щодо «існування» або «неіснування» українського народу й заклики до його знищення;
- цілеспрямовані атаки на інфраструктуру життєзабезпечення та заклади охорони здоров’я з метою позбавлення населення необхідних умов для життя;
- переслідування та знищення осіб із проукраїнською позицією на окупованих територіях;
- винищення інтелігенції та носіїв української культури, змінювання системи освіти на окупованих територіях для підриву ідентичності дітей;
- депортації дітей та спроби змінити їхню ідентичність, а також знищення і викрадення культурних артефактів.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році. На сьогодні до неї приєдналося 149 країн, які зобов’язані запобігати актам геноциду і притягати винних до відповідальності як під час воєнних дій, так і в мирний час.
Попри численні свідчення руйнувань цивільної інфраструктури й втрат серед мирного населення, керівництво росії заперечує, що російська армія навмисно завдає ударів по об’єктах цивільної інфраструктури. Водночас міжнародні інституції й правозахисники наголошують на системному характері атак і їхніх наслідках для населення.
