Одна людина загинула та дев’ять поранені на Дніпропетровщині через удари росії
У Дніпропетровській області 16 травня внаслідок обстрілів росії загинув один чоловік, дев’ять осіб отримали поранення, серед поранених — двоє дітей, повідомив очільник обласної військової адміністрації Олександр Ганжа.
Про це розповідає Трибуна
За словами керівництва області, російські підрозділи здійснили понад 70 ударів по двох районах регіону, застосовуючи ударні безпілотники, артилерію та ракети.
«На Нікопольщині під ударом були Нікополь, Марганецька, Покровська, Червоногригорівська і Мирівська громади. Пошкоджені інфраструктура, адмінбудівлі, АЗС, дитсадок, магазин, багатоповерхові та приватні будинки, господарські споруди, авто. Загинув 38-річний чоловік. Постраждали 9 людей. Двох госпіталізували в стані середньої тяжкості. Решта – на амбулаторному лікуванні. У тому числі й діти – 10-річна дівчинка і 14-річний хлопчик»
Уражені громади та руйнування
Найбільше постраждали громади Нікопольщини: Нікополь, Марганецька, Покровська, Червоногригорівська та Мирівська. Унаслідок вибухів і обстрілів зафіксовано пошкодження адміністративних будівель, об’єктів інфраструктури, автозаправних станцій, дитсадка, магазину, багатоповерхових і приватних будинків, господарських споруд і транспортних засобів.
На Криворіжжі війська росії також атакували райони навколо Кривого Рогу та Зеленодольської громади, уражено промислове підприємство та інфраструктурні об’єкти.
Кваліфікація атак і міжнародний контекст
Російські сили регулярно завдають ударів по українських містах і цивільній інфраструктурі різними видами озброєння — від ударних БпЛА до ракет і реактивних систем залпового вогню. Українська влада та міжнародні організації розцінюють багато таких атак як воєнні злочини, вказуючи на їхній цілеспрямований характер.
Фактичні дії та публічні висловлювання, які фіксуються під час конфлікту, експерти й правозахисники пов’язують із ознаками геноциду. До переліку тих практик, що називають ознаками геноциду, відносять:
- оголошення намірів або публічні заклики до знищення українців як етнічної чи національної групи;
- цілеспрямовані удари по системах життєзабезпечення та закладах охорони здоров’я з метою позбавити населення електроенергії, тепла, водопостачання, зв’язку та медичної допомоги;
- переслідування та знищення проукраїнськи налаштованих людей на окупованих територіях;
- винищення інтелігенції — учителів, митців та носіїв української культури;
- запровадження в навчальних закладах на окупованих територіях програм, спрямованих на зміну ідентичності дітей;
- депортація дітей до росії без батьків з метою змінити їхню ідентичність;
- знищення або вилучення українських книжок, пограбування музеїв і викрадення культурних артефактів.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною Асамблеєю ООН у 1948 році.
Країни-учасниці Конвенції, яких нині 149, зобов’язані запобігати актам геноциду і карати за них як під час війни, так і в мирний час.
Конвенція визначає геноцид як дії, здійснені з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку, а серед ознак геноциду названо вбивство членів групи, заподіяння їм тяжких тілесних ушкоджень, навмисне створення таких життєвих умов, що мають призвести до її фізичного знищення, а також примусове виведення дітей з однієї групи в іншу та публічне підбурювання до таких дій.
Керівництво росії відкидає звинувачення в умисних ударах по цивільній інфраструктурі і наполягає, що її військові не завдають цілеспрямованих ударів по лікарнях, школах та об’єктах енергетики й водопостачання.
