Поранено водія бензовозу під час атаки на Київщину

У ніч проти 4 червня на території Київської області сталася ворожа атака, внаслідок якої постраждав працівник автотранспорту. У Бориспільському районі травмувався водій бензовозу — йому встановлено закритий перелом гомілковостопного суглоба; потерпілого госпіталізовано до місцевої лікарні, де йому надають необхідну медичну допомогу.

Про це розповідає Трибуна

«На жаль, маємо постраждалого унаслідок чергової ворожої атаки на Київщину. У Бориспільському районі травмовано чоловіка – водія бензовозу. Його госпіталізовано до місцевої лікарні із закритим переломом гомілковостопного суглоба. Медики надають всю необхідну допомогу», – повідомив голова ОВА.

Одночасно рятувальні служби локалізують пожежу на об’єкті інфраструктури, спричинену атакою безпілотного літального апарата. Внаслідок інциденту постраждав працівник підприємства, йому надають допомогу.

Характер атак і наслідки для цивільної інфраструктури

російські сили систематично завдають ударів по містах і об’єктах цивільної інфраструктури України, застосовуючи ударні безпілотники, ракети, керовані авіаційні бомби (КАБ) та реактивні системи залпового вогню. Наслідки таких атак — руйнування енергетичних та водопостачальних мереж, шкодження медичних установ і загроза життю цивільних осіб — позначаються на щоденному житті жителів усіх регіонів.

Міжнародні правові рамки та ознаки злочинів

Українська сторона та міжнародні інституції кваліфікують ці удари як воєнні злочини, наголошуючи на їх цілеспрямованому характері. Дії, спрямовані на систематичне позбавлення населення життєво необхідних послуг, розглядаються як одна з можливих ознак геноцидних практик.

До практик, що вказують на наявність намірів і дій, які можуть підпадати під визначення геноциду, експерти і правозахисники відносять:

• публічні заяви керівництва росії та окремих представників влади, у яких стверджується відсутність української нації або висловлюються заклики до її знищення;
• відкриті заклики до ліквідації українців як етнічної або національної групи;
• цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення та закладів охорони здоров’я з метою позбавити людей електроенергії, тепла, води, зв’язку та медичної допомоги;
• переслідування і знищення людей із проукраїнською позицією на тимчасово окупованих територіях;
• ймовірне винищення інтелігенції — учителів, митців та інших носіїв української культури;
• впровадження в освітніх закладах на окупованих територіях програм, спрямованих на зміну ідентичності дітей;
• депортація дітей до росії без батьків з метою зміни їхньої ідентичності;
• вилучення та знищення українських книг у бібліотеках, пограбування музеїв і викрадення історичних артефактів, що підтверджують давню історію українців.

Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була прийнята Генеральною Асамблеєю ООН у 1948 році.

Країни-учасниці Конвенції, яких на сьогодні 149, зобов’язані запобігати актам геноциду та притягати винних до відповідальності як у воєнний, так і в мирний час.

Конвенція визначає геноцид як дії, що здійснюються з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку.

Ознаки геноциду: вбивство членів групи або заподіяння їм серйозних тілесних ушкоджень; навмисне створення життєвих умов, розрахованих на знищення групи; запобігання дітонародженню та насильницька передача дітей з однієї групи до іншої; публічне підбурювання до вчинення таких дій.

Водночас керівництво росії заперечує, що її армія завдає цілеспрямованих ударів по цивільній інфраструктурі та об’єктах, що призводять до загибелі цивільного населення чи руйнування лікарень, шкіл і об’єктів енергетики й водопостачання.