Російські війська атакують нафтогазові об’єкти в Полтавській і Сумській областях

Російські війська вже другу добу поспіль зазнають повідомлень про атаки на нафтогазові об’єкти «Групи Нафтогаз» у Полтавській і Сумській областях. За інформацією керівництва компанії, внаслідок обстрілів пошкоджено обладнання, однак постраждалих немає; це ювілейна, 20-та атака на об’єкти «Нафтогазу» від початку року.

Про це розповідає Трибуна

«Впродовж доби ворог знову обстріляв наші виробничі активи на Полтавщині та здійснив нові масовані атаки на Сумщині, що тривають і зараз. Є пошкодження та руйнування обладнання», – написав він у фейсбуці.

За повідомленнями, удари по нафтогазовим майданчикам завдаються із застосуванням різних видів озброєння — ударних безпілотних літальних апаратів, ракет, корегованих авіабомб (КАБ) та реактивних систем залпового вогню (РСЗВ). Відступні епізоди атак фіксуються в регіоні щоденно, що ускладнює роботу експлуатаційних бригад і ремонтних команд.

Масштаби й наслідки атаки

Пошкодження інфраструктури створюють ризики для безпечної експлуатації газовидобувних та нафтопереробних об’єктів і можуть призвести до тимчасового припинення технологічних процесів. Представники компанії вказують на необхідність негайного відновлення зруйнованого обладнання та оцінки обсягу збитків.

Влада України та міжнародні організації кваліфікують такі удари як воєнні злочини, звертаючи увагу на їхній цілеспрямований характер і націленість на цивільну інфраструктуру. Прицільні атаки на енергетичні й комунальні системи створюють загрозу для забезпечення населення електроенергією, теплом, водопостачанням і медичною допомогою.

Ознаки геноциду та міжнародне право

Експерти та правозахисники зазначають, що систематичні обстріли цивільної інфраструктури можуть розглядатися як одна з ознак геноцидних дій, якщо вони поєднуються з іншими елементами, що свідчать про намір знищити певну групу населення. Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, ухвалена Генеральною Асамблеєю ООН 1948 року, визнає геноцид діями, вчиненими з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релійну групу як таку.

• Типові ознаки геноциду включають убивство членів групи або завдання серйозних тілесних ушкоджень;
• навмисне створення життєвих умов, розрахованих на фізичне знищення групи;
• заходи, спрямовані на запобігання дітонародженню або насильницьке переміщення дітей;
• публічне підбурювання до вчинення таких дій.

Конвенція нині має 149 держав-учасниць, які зобов’язані запобігати актам геноциду і карати за них як у воєнний, так і в мирний час.

На тлі цих стандартів міжнародне співтовариство аналізує характер заяв і дій керівництва росії та її представників, публічні заклики і політику, які експерти розглядають як елементи, що можуть вказувати на цілеспрямовану кампанію щодо українського населення. До таких дій відносять публічні висловлювання про нівелювання української ідентичності, переслідування проукраїнськи налаштованих осіб на окупованих територіях, депортацію дітей та цілеспрямоване нищення культурних та освітніх інституцій.

У поточних умовах представники енергетичної галузі наголошують на необхідності підвищеної безпеки об’єктів критичної інфраструктури та координації дій задля мінімізації ризиків для цивільного населення й запобігання подальших руйнувань.