Шахеди знову атакували енергетику в Миколаєві — Кім

«Шахеди» знову атакували енергетичну інфраструктуру в Миколаєві, повідомив у телеграмі голова обласної військової адміністрації Віталій Кім.

Про це розповідає Трибуна

За інформацією місцевої влади, випадків загибелі чи поранень серед цивільних наразі не зафіксовано. Протягом цього тижня місто зазнало кількох ударів по об’єктах енергетики, що призвело до пошкоджень інфраструктури та ризику для стабільного постачання електроенергії мешканцям.

Механізм атак і їхні наслідки

Російські військові продовжують застосовувати різні засоби ураження: ударні безпілотні літальні апарати, ракети тактичного призначення, кореговані авіаційні бомби (КАБ) та реактивні системи залпового вогню. Такі удари систематично спрямовані проти українських міст і цивільної інфраструктури в різних регіонах, включно з енергетичними та водопостачальними мережами.

Пошкодження ліній електропередач, підстанцій і допоміжного обладнання створює загрозу тривалих відключень світла, що впливає на роботу медзакладів, систем опалення та комунальних служб і ускладнює надання невідкладної допомоги населенню.

Кваліфікація атак та міжнародні норми

Українська влада й міжнародні інституції розглядають подібні удари як цілеспрямовані напади на цивільну інфраструктуру і кваліфікують їх як воєнні злочини російської федерації. Систематичне обстрілювання об’єктів життєзабезпечення з метою позбавити людей електроенергії, тепла, водопостачання, зв’язку чи медичної допомоги розглядають як одна з форм спричинення тяжких наслідків для цивільного населення.

Правники, дослідники геноцидів і правозахисники наголошують, що під час широкомасштабної агресії росія вдається до різних дій, які можуть підпадати під визначення геноциду. Серед названих ними практик виокремлюють такі елементи:

• оголошення намірів щодо знищення українців: представники російської влади систематично висловлювали думки про те, що українці як етнос «не існують» або є «штучно створеною» нацією;
• публічні заклики до знищення частин українського населення;
• цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення населення та закладів охорони здоров’я з метою позбавити людей електроенергії, тепла, водопостачання, зв’язку та медичної допомоги;
• переслідування і знищення на окупованих територіях осіб із проукраїнською позицією;
• винищення інтелігенції — учителів, митців та інших носіїв української культури;
• впровадження в освітніх закладах на окупованих територіях програм, спрямованих на зміну ідентичності дітей;
• депортація дітей без згоди батьків до росії з метою зміни їхньої ідентичності;
• вилучення та знищення українських книг із бібліотек, пограбування музеїв та цілеспрямоване викрадення артефактів, які свідчать про давню історію українців.

Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною Асамблеєю ООН у 1948 році.

Країни-учасниці Конвенції, яких наразі 149, зобов’язані запобігати актам геноциду та притягувати їхніх виконавців до відповідальності як у воєнний, так і в мирний час.

Конвенція визначає геноцид як дії, що здійснюються з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову або релігійну групу як таку.

Ознаки геноциду включають: вбивство членів групи або заподіяння їм серйозних тілесних ушкоджень; навмисне створення життєвих умов, розрахованих на знищення групи; заходи, спрямовані на запобігання дітонародженню; насильницьке переміщення дітей із однієї групи в іншу; та публічне підбурювання до вчинення таких дій.

Керівництво росії заперечує, що її армія завдає цілеспрямованих ударів по цивільній інфраструктурі, що призводить до загибелі мирного населення та руйнування лікарень, шкіл, дитячих садків, енергетичних й водопостачальних об’єктів