Удар російських сил по центру Миколаєва: руйнування, без постраждалих

Вдень 22 травня по центральній частині Миколаєва було завдано удару російськими військами, у результаті якого зафіксовано руйнування в районі міста. О 14:57 у повідомленні було вказано «Два приходи в Центральному районі Миколаєва», – написав «Миколаївський Ваньок»; о 15:14 додали «без потерпілих на зараз, є руйнування». Голова Миколаївської обласної військової адміністрації Віталій Кім станом на 15:17 констатував «станом на зараз без постраждалих».

Про це розповідає Трибуна

Характер удару та наслідки для інфраструктури

Атаку здійснено в межах серії ударів по українських містах із застосуванням різних типів озброєнь: ударних безпілотних літальних апаратів, ракет, керованих авіаційних бомб і реактивних систем залпового вогню. Внаслідок таких обстрілів уражається цивільна інфраструктура — житлові будинки, заклади охорони здоров’я, енергетичні та комунальні мережі, що призводить до позбавлення населення необхідних умов для життя.

Щоденні напади у різних регіонах України мають системний характер і супроводжуються руйнуваннями житлового фонду та об’єктів соціальної інфраструктури.

Правова оцінка дій і ознаки геноциду

Українська влада та міжнародні правозахисні інституції кваліфікують такі цілеспрямовані удари по цивільних об’єктах як воєнні злочини. Окремі експерти та правники також звертають увагу на наявність елементів, які можуть відповідати визначенню геноциду.

До переліку дій, що вказуються як характерні для геноцидних практик у ході широкомасштабної війни, належать:

• оголошення намірів щодо знищення українців як етнічної спільноти та публічні заклики до їхнього знищення;
• цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення і закладів охорони здоров’я з метою позбавити людей електроенергії, тепла, водопостачання, зв’язку та медичної допомоги;
• переслідування, затримання і знищення на окупованих територіях людей із проукраїнською позицією;
• винищення інтелігенції — учителів, митців та інших носіїв української культури;
• запровадження в освітніх закладах на окупованих територіях програм, спрямованих на зміну ідентичності дітей;
• депортація дітей на територію росії та інші дії, що мають на меті зміну їхньої ідентичності;
• вилучення та знищення українських книг у бібліотеках, пограбування музеїв і викрадення історичних артефактів.

Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році, визначає геноцид як дії, здійснені з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку. На сьогодні участь у Конвенції беруть 149 країн, які зобов’язані запобігати актам геноциду та притягувати винних до відповідальності.

Конвенція виділяє конкретні ознаки геноциду: вбивство членів групи, заподіяння їм серйозних тілесних ушкоджень, навмисне створення життєвих умов, розрахованих на фізичне знищення групи, заходи, що запобігають дітонародженню, насильницьке перетворення чи передача дітей, а також підбурювання до таких дій.

Керівництво росії заперечує, що її армія проводить цілеспрямовані удари по цивільній інфраструктурі українських міст і сел, які призводять до загибелі цивільних і руйнування лікарень, шкіл, дитячих садків та об’єктів енергетики й водопостачання.