Політика

Україна повернулася на 104-е місце в Індексі сприйняття корупції 2025

Україна повернулася на 104-е місце в Індексі сприйняття корупції 2025

Україна посіла 104‑те місце зі 182 у Індексі сприйняття корупції‑2025 і набрала 36 балів зі 100 можливих, що на один бал більше, ніж торік, коли держава була на 105‑й позиції.

Про це розповідає Трибуна

Оцінки та регіональний контекст

У регіональному звіті Transparency International зазначено, що авторитарна влада росії отримала 22 бали й посіла 157‑те місце, причому її вплив «поширює корупційну практику по всьому регіону, підриваючи сусідні демократичні інституції».

«Незважаючи на ці виклики, деякі країни демонструють, що зміни досяжні, коли громадянський простір та незалежні інституції захищені. В Україні (36) постійний тиск з боку неурядових організацій, громадськості та журналістів допоміг просунути реформи управління», – йдеться в звіті.

Організація вказує також на потребу подальших реформ для захисту коштів, виділених на оборону та реконструкцію, від нецільового використання.

Місцевий осередок Transparency International Ukraine підкреслює, що вищому результату країни перешкодило «суттєве гальмування євроінтеграційних реформ та виконання міжнародних зобов’язань, які залишаються основними драйверами змін у країні».

Що вимірює індекс CPI і як його формують

Індекс сприйняття корупції (Corruption Perceptions Index, CPI) розраховується Transparency International з 1995 року і відображає сприйняття корупції в публічному секторі, а не пряме вимірювання її фактичного масштабу. Індекс формується на основі кількох авторитетних досліджень і експертних оцінок: у розрахунок беруться дані до 13 незалежних джерел, зокрема досліджень міжнародних інституцій та аналітичних центрів.

CPI охоплює оцінки експертів щодо таких аспектів публічного сектору, як:

  • поширення хабарництва;
  • розкрадання публічних коштів;
  • кумівство та призначення на державну службу за зв’язками;
  • захоплення держави;
  • здатність уряду впроваджувати механізми забезпечення доброчесності;
  • ефективність кримінального переслідування корупціонерів;
  • надмірна бюрократія;
  • наявність законів про розкриття фінансової інформації, запобігання конфлікту інтересів та доступ до інформації;
  • забезпечення захисту викривачів, журналістів і слідчих.

Підсумковий показник дозволяє порівнювати країни між собою і відстежувати динаміку у часі, водночас вимагаючи доповнення іншими індикаторами для повної картини стану доброчесності й антикорупційних реформ.