Унаслідок удару у Запорізькому районі загинула жінка, поранені двоє
Унаслідок російського удару по Запорізькому району загинула одна людина, про це заявив голова обласної військової адміністрації Іван Федоров.
Про це розповідає Трибуна
«Росіяни ударили керованими авіабомбами по Зарічному. Зруйнований приватний будинок та нежитлова будівля, виникла пожежа. Загинула 75-річна жінка, поранений 72-річний чоловік», – зазначив голова ОВА.
За інформацією керівництва ОВА, унаслідок удару у селі Зарічне зруйновано приватний житловий будинок і нежитлову споруду, спалахнула пожежа. Внаслідок обстрілу загинула 75‑річна жінка, ще один мешканець 72 років отримав поранення.
Окремо повідомляють про пошкодження приватного будинку в Біленькому внаслідок ворожого безпілотника; поранений 77‑річний чоловік.
Подробиці атак і їхні наслідки
За останній час російські сили регулярно атакують українські населені пункти різними типами озброєнь: ударними БпЛА, ракетами, керованими авіабомбами (КАБ), реактивними системами залпового вогню. Від таких ударів страждає цивільна інфраструктура — зокрема житлові будинки, медичні заклади та об’єкти життєзабезпечення, що призводить до людських жертв і руйнувань.
Місцева влада фіксує випадки пошкоджень будинків і поранень серед цивільного населення похилого віку, а також пожежі, які виникають після влучань.
Міжнародне право та кваліфікація дій
Українська влада та міжнародні організації кваліфікують подібні удари як воєнні злочини, наголошуючи на цілеспрямованому характері атак по цивільних об’єктах. У публічних дискусіях також порушується питання про наявні ознаки геноцидних дій.
Серед згаданих дій і методів, які вважають такими, що можуть відповідати ознакам геноциду або іншого тяжкого міжнародного злочину, називають:
- публічні заяви та заклики щодо нібито неприпустимості існування української нації;
- публічні заклики до знищення українців;
- цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення та закладів охорони здоров’я з метою позбавити людей електроенергії, тепла, водопостачання, зв’язку і медичної допомоги;
- переслідування і знищення осіб з проукраїнською позицією на окупованих територіях;
- винищення інтелігенції — учителів, митців та інших носіїв української культури;
- запровадження в освітніх закладах на окупованих територіях систем навчання, спрямованих на зміну ідентичності дітей;
- депортація дітей з метою насильницької зміни їхньої ідентичності;
- вилучення та знищення українських книг, пограбування музеїв і викрадення історичних артефактів.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році.
Країни‑учасниці Конвенції, яких нині 149, зобов’язані запобігати актам геноциду і карати за них як під час війни, так і в мирний час.
Конвенція визначає геноцид як дії, що здійснюються з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову або релігійну групу як таку.
Ознаки геноциду включають: вбивство членів групи або заподіяння їм серйозних тілесних ушкоджень; навмисне створення життєвих умов, розрахованих на знищення групи; заходи, спрямовані на запобігання дітонародженню в межах групи; насильницьку передачу дітей з однієї групи до іншої; а також публічне підбурювання до вчинення таких дій.
Водночас керівництво росії заперечує, що її збройні сили завдають цілеспрямованих ударів по цивільній інфраструктурі та населенню, стверджуючи інше щодо характеру операцій під час повномасштабної війни.
