ЮНЕСКО відправить експертів до Львова для оцінки наслідків удару
Україна чекає на офіційну реакцію ЮНЕСКО після ураження історичної частини Львова внаслідок удару росії, повідомив міністр закордонних справ Андрій Сибіга в ефірі телемарафону 24 березня.
Про це розповідає Трибуна
«Одразу вам підтверджу, що найближчим часом до України прибудуть експерти для оцінки завданої шкоди російськими терористами», – сказав він.
Оцінка шкоди та вимоги Києва
Сибіга наголосив, що удар по будівлям у центрі Львова має далекосяжний символічний і правовий вимір: це не лише атака на окремі споруди, а й атака на всесвітню спадщину ЮНЕСКО та на інституцію, яка її оберігає. За його словами, Київ наполягатиме на «сильних реакціях» з боку міжнародної спільноти і очікує координації дій щодо фіксації та документування шкоди.
Наразі ЮНЕСКО публічно не оголосила про планований візит своїх спеціалістів до України, проте українська сторона очікує підтвердження і прибуття експертів для проведення огляду постраждалих об’єктів та оцінки масштабів руйнувань.
Раніше міністр закордонних справ закликав організацію відреагувати на повітряну атаку, яка спричинила пошкодження в центрі Львова.
Наслідки удару по Львову та ширший контекст атак
24 березня, за повідомленнями місцевої влади, атакований ударним безпілотником район центру Львова: щонайменше 22 людей госпіталізовано, кількість постраждалих продовжує зростати. Голова обласної військової адміністрації Максим Козицький уточнив, що пошкоджено пам’ятку архітектури національного значення — Ансамбль Бернардинського монастиря.
російські військові регулярно здійснюють атаки на українські міста й критичну інфраструктуру різними видами озброєнь: ударними БпЛА, ракетами, керованими авіабомбами та реактивними системами залпового вогню. Українська влада та міжнародні організації кваліфікують ці удари як воєнні злочини і наголошують на їхньому цілеспрямованому характері.
Зокрема, навмисні обстріли систем життєзабезпечення, закладів охорони здоров’я та інших об’єктів, які забезпечують населення енергією, теплом, водою або медичною допомогою, розглядаються як методи, спрямовані на позбавлення цивільного населення необхідних умов для життя.
Експерти та правозахисники зазначають, що у практиці застосування насильницьких і системних заходів проти цивільного населення можна виявити ознаки, що відносяться до поняття геноциду. Список таких дій, наведених фахівцями, включає, зокрема:
- заяви керівництва росії й окремих посадових осіб, які заперечують існування українського народу або закликають до його знищення;
- публічні заклики до винищення українців;
- цілеспрямовані удари по енергетичних, медичних і комунальних об’єктах із метою позбавити людей життєво необхідних умов;
- переслідування та знищення населення на окупованих територіях через проукраїнську позицію;
- ущемлення та нищення інтелігенції: викрадення, арешти та вбивства вчителів, митців і носіїв української культури;
- зміна ідентичності дітей на окупованих територіях через системи освіти та виховання, а також депортація дітей без батьків з метою їхнього асимілювання;
- вилучення та знищення українських книжок у бібліотеках, пограбування музеїв і цілеспрямоване викрадення археологічних і культурних артефактів.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною Асамблеєю ООН у 1948 році. Станом на сьогодні 149 держав є сторонами Конвенції і зобов’язані запобігати актам геноциду та карати за них у воєнний і мирний час.
Конвенція визначає геноцид як дії, вчинені з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку. До ознак геноциду належать убивство членів групи, завдання серйозних тілесних ушкоджень, навмисне створення умов життя, розрахованих на знищення групи, запобігання народжуванню та насильницьке переміщення дітей.
Уряд росії відкидає твердження, що її армія умисно б’є по цивільній інфраструктурі та об’єктах життєзабезпечення, які призводять до загибелі цивільних і руйнувань лікарень, шкіл, дитсадків, енергетичних та водопостачальних об’єктів.
Українська сторона продовжує документувати наслідки атак та наполягати на міжнародній фіксації злочинів для подальших правових процедур, водночас очікуючи на приїзд міжнародних експертів для незалежної оцінки пошкоджень культурної спадщини.
