У Запоріжжі внаслідок удару загинули 18-річні, є поранені

У Запоріжжі, де впродовж доби триває повітряна тривога, ввечері 3 лютого внаслідок російського удару загинули щонайменше двоє людей, ще семеро отримали поранення, заявив голова ОВА Іван Федоров.

Про це розповідає Трибуна

«Росіяни вдарили по місту у вечірній час, коли люди діставались дому. На жаль, загинули 18-річні хлопець та дівчина… Троє людей медики направляють у лікарню. Одна дівчина 15 років у вкрай тяжкому стані», – написав чиновник у телеграм-каналі.

За інформацією очільника області, після 17-ї години існувала загроза застосування керованих авіаційних бомб по Запорізькій області, а також можливі удари ударними безпілотниками по обласному центру. Медики продовжують надавати допомогу постраждалим і визначають необхідність госпіталізації кількох осіб.

Удар по місту та загрози для цивільної інфраструктури

Російські війська систематично атакують українські міста різними засобами ураження: ударними БпЛА, ракетами, керованими авіаційними бомбами (КАБ) і реактивними системами залпового вогню. Такі напади спричиняють загибель цивільних, поранення, руйнування житлових кварталів та об’єктів життєзабезпечення.

Українська влада та міжнародні організації кваліфікують ці удари як воєнні злочини російської федерації і наголошують на їхньому цілеспрямованому характері

Правова оцінка та ознаки геноциду

Серед форм, на які вказують юристи, дослідники і правозахисники, — дії, спрямовані на позбавлення населення можливостей для життя та знищення української ідентичності. До таких практик відносять, зокрема:

• публічні висловлювання керівників та представників влади, які заперечують існування українського народу або закликають до його знищення;
• цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпе чення та закладів охорони здоров’я з метою позбавити людей електроенергії, тепла, водопостачання, зв’язку і медичної допомоги;
• переслідування і знищення проукраїнськи налаштованих осіб на окупованих територіях;
• винищення інтелігенції — учителів, митців та носіїв національної культури;
• впровадження у навчальні заклади на окупованих територіях програм, спрямованих на зміну ідентичності дітей;
• депортація дітей без батьків до росії з метою зміни їхньої ідентичності;
• вилучення та знищення українських книг із бібліотек, пограбування музеїв і викрадення культурних артефактів.

Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році.

Країни-учасниці Конвенції, яких на сьогодні 149, зобов’язані запобігати актам геноциду і карати за них як під час війни, так і в мирний час.

Конвенція визначає геноцид як дії, здійснені з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову або релігійну групу як таку.

Ознаки геноциду включають: вбивство членів групи або заподіяння їм серйозних тілесних ушкоджень; навмисне створення умов життя, розрахованих на знищення групи; заходи, що перешкоджають дітонародженню або насильницьке переміщення дітей до іншої групи; публічне підбурювання до таких дій.

Керівництво росії заперечує, що її армія завдає цілеспрямованих ударів по цивільній інфраструктурі українських міст і сіл, які призводять до загибелі цивільних та руйнувань лікарень, шкіл, дитячих садків, об’єктів енергетики й водозабезпечення.