Двоє постраждалих і сім пошкоджених будинків після удару по Харкову
Міський голова Ігор Терехов повідомив, що російські війська атакували Харків, унаслідок чого в одному з приватних будинків Новобаварського району сталося загоряння після влучання «Шахеда». Загалом у цьому районі в результаті обстрілу пошкоджені сім приватних будинків. Окремо зафіксовано ще один удар по Шевченківському району, наслідки якого наразі уточнюються.
Про це розповідає Трибуна
Ураження житлового сектору та постраждалі
Голова обласної військової адміністрації Олег Синєгубов зазначив, що в Новобаварському районі постраждали дві особи. Серед них 48-річна жінка, якій діагностували гостру реакцію на стрес. Пожежу в приватному секторі локалізовано, але пошкодження будинків і руйнування інфраструктури створюють загрозу для мешканців і потребують подальшої оцінки.
Харків розташований приблизно за 30 кілометрів від кордону з росією і регулярно зазнає атак різної інтенсивності. Останнім часом зафіксоване активне застосування ударних безпілотних літальних апаратів, що підвищує ризики ураження житлових кварталів і цивільної інфраструктури.
Характер атак і міжнародні оцінки
Російські військові продовжують наносити удари по українських містах із використанням ударних БпЛА, ракет, керованих авіабомб (КАБ) та реактивних систем залпового вогню (РСЗВ). Українська влада та міжнародні організації кваліфікують ці атаки як воєнні злочини російської федерації й наголошують на їх цілеспрямованому характері.
Експерти та правозахисники виділяють низку дій, які розглядають як ознаки геноцидних практик:
- оголошення намірів про знищення українців: президент росії і представники російської влади неодноразово заявляли, що українців як етносу «не існує», що це «штучно створена» нація, і тих, хто так не вважає, «треба знищити», а України і українців не повинно існувати у майбутньому;
- публічні заклики до знищення українців;
- цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення населення та закладів охорони здоров’я з метою позбавити людей електроенергії, тепла, водопостачання, звʼязку, медичної допомоги та інших необхідних умов для життя;
- переслідування і знищення на окупованих територіях осіб із проукраїнською позицією;
- винищення інтелігенції — учителів, митців та носіїв української культури;
- запровадження в освітніх закладах на окупованих територіях систем навчання та виховання, націлених на зміну ідентичності дітей;
- депортація дітей без батьків до росії з метою зміни їхньої ідентичності;
- вилучення та знищення українських книг з бібліотек, пограбування музеїв та цілеспрямоване викрадення артефактів, що вказують на давню історію українців.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році.
Країни-учасниці Конвенції, яких сьогодні 149, зобовʼязані запобігати актам геноциду і карати за них як під час війни, так і в мирний час.
Конвенція визначає геноцид як дії, що здійснюються з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релійну групу як таку.
Ознаки геноциду включають: вбивство членів групи або заподіяння їм серйозних тілесних ушкоджень; навмисне створення життєвих умов, розрахованих на знищення групи; заходи, спрямовані на запобігання дітонародженню або насильницьку передачу дітей з однієї групи до іншої; публічне підбурювання до таких дій.
Керівництво росії заперечує, що її армія під час повномасштабного вторгнення завдає цілеспрямованих ударів по цивільній інфраструктурі та громадянах України, проте факти руйнувань і ураження цивільних обʼєктів свідчать про системні ризики для безпеки населення.
